П.Орлик. Конституція П.Орлика.

             

Після Полтавської битви 1709 р. багато козаків і старшин змушені були

рятуватися від політичних переслідувань. Вони шукали притулку за кордоном, тобто ставали політичними емігрантами. У Бендерах зосередилося кілька тисяч козаків, в основному запорожців Костя Гордієнко. Було там і кілька десятків старшини: Пилип Орлик, Ілля Ломиковський, Клим Довгополий, Григорий Герцик, Федір Мирович, Данило Горленко та інші.

                      

Під керівництвом Орлика вони довгий час боролися за створення незалежної від Росії української держави на обох берегах Дніпра. Але в 1714 р. запорожці з Гордієнком повернулися на Січ. Багато хто зі старшини пішли в Гетьманщину, сподіваючись на царську милість.

П.Орлик з найближчим, уже нечисленним, оточенням вирушив у Швецію

за Карлом XII. Але незабаром шведсько-російські відносини потеплішали, і Орлик змушений був ненадовго перебратися в Австрію, а потім доля його закинула в інші країни.

Таким чином, поразка гетьмана І.Мазепи в боротьбі за звільнення України з-під влади Росії породила першу політичну еміграцію українців, у тому числі в країни Західної Європи. Незважаючи на нестатки, поневіряння, а також полювання агентів Петра І за колишніми мазепинцями, ті українські емігранти, які були дійсними патріотами, не залишали планів звільнення України.

16 квітня 1710 р. - козаки-вигнанці з Гетьманщини і старшини на спільній раді під Бендерами обрали гетьманом Пилипа Орлика.

(1672-1742) походив із давнього чеського роду.

Виходець з родини шляхти, яка мала чеські корені, прекрасно освічений.

здобув добру освіту, навчаючись попервах в єзуїтському колегіумі у Вільні, а згодом, коли родина переїхала на Україну, - у Києво-Могилянській академії. Вільно володів українською, польською, церковнослов'янською, болгарською, сербською, латинською, італійською, німецькою, шведською, давньо- і новогрецькою, ймовірно, турецькою мовами. Природно, що, обійнявши 1699 р. посаду в гетьманській канцелярії, він швидко долав службові сходинки й незабаром (1706 р.) став генеральним писарем. Був довіреною особою І.Мазепи (який, у свою чергу, був хрещеним батьком сина Орлика - Григора, майбутнього французького генерала).Орлик був утаємничений у всі справи гетьмана Мазепи, підтримав його під час антимосковського повстання й пішов разом із ним у вигнання, до кінця залишаючись вірним ідеї визволення України.

Пилип Орлик - перший гетьман у вигнанні - очолив потужну українську політичну еміграцію в Західній Європі

Ставши гетьманом України в еміграції, П.Орлик усе своє життя присвятив

боротьбі за звільнення України з-під влади Росії та об’єднання Української держави.

5 квітня (16 квітня) 1710 р. прийняті «Пакти і Конституції прав і свобод Війська Запорозького», підтверджені підписом, «печаткою» і присягою нового гетьмана, 10 травня 1710 р. підтверджені шведським королем Карлом XII. 

Слово «конституція», вжите в цій назві, ще не мало такого значення, яке воно має сьогодні; тому було б помилкою вважати цей документ конституцією у сучасному змісті слова. 

Особливості документа:

- на відміну від традиційних гетьманських статей, це був договір не між

  гетьманом і монархом-протектором Української держави, а між гетьманом і

  козацтвом, яке виступало від імені українського народу (що робило його

  подібним до пізніших європейських конституцій) .

  Автори П.Орлик, А.Войнаровський, Г.Герцик, К.Гордієнко, Л.Горленко.

Суть: це договір між гетьманом з одного боку, старшиною і запорозькими козаками — з іншого. Мав вступ і 16 статей. 

Це була своєрідна Конституція України.

Зміст: визначалися основи політичного ладу, організація влади в державі, а також права та обов'язки гетьмана і козаків-громадян.

Основні положення:

• республіканський політичний устрій Української держави - усі посади

   в ньому були виборними 

• гетьман визнаний главою держави, його владу обмежувала старшинська 

  рада, йому заборонено втручатися в справи Генерального суду і

  Державної скарбниці 

• Генеральна рада (складалася з генеральної старшини, полковників, 

  кількох представників кожного полку, а також послів Запорозької Січі) 

  збиралася тричі на рік і здійснювала законодавчу владу разом з 

  гетьманом, що не мав права самостійно приймати важливі рішення 

• у перервах між засіданнями Генеральної ради поточні питання 

  державного життя вирішували спільно гетьман і генеральна старшина 

• територія Української держави визначена згідно Зборівського договору 

  1649 р. Столицею став Київ. Шведський король визнаний протектором 

  України 

• документ визначав фундаментальні (основні, базові) принципи внутрішньої

  і зовнішньої політики майбутньої Української держави, засудив 

  заступництво і підкуп, закріпив нечуване у феодальному суспільстві 

  рішення про соціальне забезпечення бідних, удів, сиріт та ін.

   

Значення:

Даний документ вперше письмово закріпив ідею поділу влади, а саме:

законодавча — Генеральна рада, виконавча - гетьман, обмежений законом у своїх діях, генеральна старшина та обрані представники від кожного полку, судова — незалежний Генеральний суд. 

Це була передова правова ідея на рівні кращих досягнень юридичної думки того часу.

Однак у силу історичних обставин, що склалися на той час, Конституція 1710 р. не стала чинною (частково діяла на Правобережжі до 1714 р.). Тому залишилася в історії тільки як важливий історико-правовий пам'ятник.

На початку 1711 р. склалася сприятлива міжнародна обстановка для того,щоб гетьман П.Орлик почав боротьбу за звільнення України. З п'ятьма тисячами запорожців, загоном поляків і 20 - 30-тисячною буджацько-бєлгородською ордою виступив на Правобережжя. Призивав населення повстати проти російського панування.

Після облоги Білої Церкви, коли сильно постраждало мирне населення,

авторитет Орлика упав в Україні. З невеликим загоном повернувся до Бендер.

Похід Орлика на Правобережну Україну завершився провалом і бідами для українського населення через ненадійність його союзників – бєлгородських і буджацьких татар.

Прутський похід Петра І

Влітку 1711 р. - Прутський похід Петра І (наступальні дії проти турків у ході війни), цар сподівався, що його похід викличе антитурецьке повстання на Балканах. Зазнавши поразки, Петро І був згодний на будь-які умови миру з Туреччиною, за винятком полону.





Прутський мирний договір 1711 р.:
-- Росія зобов'язувалася передати Туреччині Азов, знищити свої фортеці
    на Запорожжі, вивести війська з Польщі
--  росіяни вивели свої гарнізони з деяких міст Волині, Поділля, Київщини
     і відмовилися від намірів приєднати Правобережну Україну

За Адріанопольскою угодою в квітні 1712 р. Росія відмовилася від Правобережжя (крім Києва), а Туреччина - від Лівобережної України.

Таким чином, Прутський мирний договір 1711 р. перешкодив Росії приєднати Правобережжя.

Через нечіткість договірної статті відносно України боротьба за Українські землі між Росією і Туреччиною не припинялася. Оскільки ці держави,
а також Польща керувалися лише власними інтересами, то спроби Орлика відновити єдність Української держави зазнали поразки. Йому довелося емігрувати у Швецію.

П.Орлик у квітні 1712 р. вирішує звернутися за політичною і військовою підтримкою до урядів західноєвропейських країн, він посилає Маніфест в урядові кола Англії і Голландії, у якому обґрунтовує справедливість визвольної боротьби українського народу проти російського царату. Орлик особливо підкреслював історичне право українців мати власну суверенну державу. Подібні ідеї він виклав також у «Висновку прав України», який підготував до конгресу європейських держав в Утрехті (1712 р.). Ці звернення не були почуті.

Однак аж до своєї смерті в 1742 р. Орлик невтомно боровся за створення антиросійської коаліції європейських держав.

Завдяки діяльності П.Орлика, європейській дипломатії прищеплювалася думка про політичну значущість і необхідність для Західної Європи незалежної Української держави.