У 1700 р. Російська держава, уклавши союз із Польщею і Данією, оголосила війну Швеції, прагнучи здобути вихід до Балтійського моря.
Розпочалася тривала й виснажлива Північна війна (1700—1721).
Північна війна — це війна антишведського союзу (Річ Посполита, Саксонія, Данія, Росія) проти Швеції.
Із 1700 р. Росія вела Північну війну зі Швецією за вихід до Балтійського моря. Незважаючи на те, що ця війна ніяким чином не перетиналася з інтересами України, козацькі полки від самого початку постійно брали участь у воєнних діях, воюючи на території Московії, Прибалтики, Речі Посполитої, відстоюючи інтереси царя.
У далеких походах гинули тисячі козаків. До того ж козаки за свою службу не отримували ніякої винагороди, потерпали від утисків та образ московських воєначальників.
Багато хто з них помирав від непосильної праці на спорудженні укріплень, ритті каналів і будівництві Санкт- Петербурга (заснований у 1703 р.).
Справжнім лихом стала Північна війна і для інших верств українського населення, бо саме його коштом споряджалися козацькі війська для щорічних походів на північ. Господарство України розорялося, населення знемагало від поборів, повинностей, постоїв царських військ.
Крім воєнних негараздів, козаків непокоїло обмеження царським урядом їхніх станових прав. Цар нехтував давно встановленими в Україні порядками. Козацькі війська підпорядковувалися не гетьману,
а російським воєначальникам.
Участь українців у Північній війні.
Серед козацької старшини ширилися чутки про ще істотніші зміни: ліквідацію козацького самоврядування, насадження губернаторів і воєвод, переселення козацького війська до Московії тощо.
Непевність майбутнього примушувала старшину й гетьмана замислитися над подальшою долею Гетьманщини. Охоплена антимосковськими настроями, старшина чинила тиск на Мазепу, який, звісна річ, і сам розумів згубність відносин України з Московією
Переговори Мазепи зі шведською стороною і перехід на бік Швеції.
Причини переговорів.
Під час Північної війни у Польщі не було єдності – там були два королі - Август II, якого підтримувала Росія, і Станіслав Лещинський, котрого у 1704р. обрала опозиція. С. Лещинський став на бік шведів.
І.Мазепа замислювався над подальшою долею України.
За умови перемоги Росії та її союзника короля Речі Посполитої Августа II, Правобережна Україна відійшла б Польщі, а збереження автономії Гетьманщини було б сумнівним. У разі ж перемоги шведського короля Карла XII та його прибічника поляка Станіслава Лещинського вся Україна могла повернутися до Польщі.
Мазепа зважив ці варіанти і ще в 1703 р. розпочав таємні переговори зі С. Лещинським.
Восени 1705 р. він налагодив зв’язок з королем С. Лещинським, а 1706 р. — з Карлом XII.
У 1706 р. Іван Мазепа завдяки посередництву польського короля Станіслава Лещинського розпочав таємні зносини зі шведським королем Карлом ХІІ .
Водночас І. Мазепа вів таємні переговори із С. Лещинським про можливість федерації України з Річчю Посполитою.
Про ці плани та дії І. Мазепи знало дуже вузьке коло старшини.
Не здогадувався про це й Петро І. Він не вірив доносам, що викривали таємні наміри гетьмана.
У 1708 р. Карл ХІІ почав здійснювати свій давній задум про похід на Московію. Похід мав відбутися в напрямку на Смоленськ і Москву через територію Литви та Білорусі. На початку похід складався вдало. Але після кількох невдач у серпні - вересні Карл ХІІ відмовився від попереднього плану. Він вирішив повернути на Україну, сподіваючись забезпечити тут свою армію провіантом, зміцнити її силу козацькими полками та військом Лещинського. Шведський король покладав також надії на допомогу від кримського хана й турецького султана. Зміна планів Карла ХІІ виявилася несподіваною для Мазепи.
Вступ Карла XII в Україну поставив І.Мазепу перед вибором: залишатися з Петром І чи приєднатися до Карла XII і почати боротьбу за звільнення України з-під російського панування.
Мазепа вирішив об'єднатися зі шведами для війни проти Московії.
24 жовтня 1708 р. Іван Мазепа виїхав на зустріч із Карлом ХІІ. З ним вирушили чотиритисячне військо, генеральна старшина та 7 із 12 полковників.
Надвечір 28 жовтня гетьман прибув до шведського табору. Наступного дня відбулася зустріч Мазепи з Карлом ХІІ.
29-30 жовтня 1708 р. між І.Мазепою та Карлом ХІІ було укладено договір.
Договір передбачав:
-- Україна має бути незалежною і вільною
-- старшина і гетьман зберігають свої права і вольності
-- усі загарбані Московією землі, що колись належали "руському" народові,
мають бути повернені Українському князівству
-- шведський король зобов'язаний захищати країну від усіх ворогів і
іпосилати допомогу, коли про це просять гетьман і "стани"
-- Мазепа має бути довічним князем України
-- шведський король не має права претендувати на титул князя чи
командувача збройних сил князівства
-- на час війни шведи могли дислокуватися в таких українських містах:
Стародуб, Мглин, Батурин, Полтава, Гадяч
На прикінці жовтня 1708 р. Мазепа, вірна йому старшина та чотири тисячі козаків приєдналися до війська Карла XII. Навесні 1709 р. до них приєдналися й запорозькі козаки на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. Загальна чисельність прибічників Мазепи становила близько 12-15 тисяч чоловік.
По Україні були розіслані універсали із закликом відійти від Росії, а Карл XII запевняв українців у своїй визвольній місії.
Проте більшість українців не підтримала дії І. Мазепи з таких причин:
— через свою соціальну політику та тривалу лояльність до Москви гетьман
не мав широкої підтримки населення
— договір зі Швецією був незрозумілим і неочікуваним: це було наслідком
несподіваного для всіх переродження гетьмана - адже напередодні він
призивав до боротьби зі шведами
-- шведів українці сприймали як окупантів
— ізоляція Мазепи завдяки рішучим заходам Петра І
— побоювання розправи з боку російського війська.
Царський терор в Україні:
-- розпочався відразу після переходу гетьмана набік Швеції
-- в Україні провели вибори нового гетьмана, яким став Іван
Скоропадський -- 1708 р.
-- в усіх церквах Московського царства Мазепі проголосили анафему
( анафема -- церковне прокляття )
-- в центральні райони Гетьманщини та на Правобережжя введено
російські війська
-- велася пропагандистська робота: Мазепу звинувачували в намірі
передати Україну під владу Польщі та повернути унію
-- усім «мазепинцям», що повернулися до Петра І, оголосили амністію
і наділили їх новими маєтками та нагородами
--знищено гетьманську резиденцію Батурин разом із жителями.
Петро І наказав О.Меншикову знищити гетьманську столицю
Батурин
-- над прихильниками Мазепи був проведений суд, до страти засуджено
близько 900 представників старшини
-- у квітні 1709 р. російське військо під командуванням 0.Меншикова зруйнувало Запорозьку Січ, забрало артилерію та
амуніцію, спалило фортецю, а захоплених козаків закатували
-- І. Мазепу було оголошено зрадником.
6 листопада 1708 р. на старшинській раді в Глухові новим гетьманом було обрано Івана Скоропадського (1708— 1722 рр.). На відміну від попередньої практики при обранні гетьмана не був укладений новий
україно-російський договір (статті).
Крім того, Петро І звернувся до населення із закликом бути вірним йому, а на Січ відправив дарунки і гроші. Через кілька днів більшість старшини залишили Мазепу, підписали присягу на вірність царю і визнали гетьманом Скоропадського.
Іва́н Скоропа́дський (*1646 - †14 липня 1722) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави в Лівобережній Україні (1708-1722). Представник козацького роду Скоропадських. Старший син Іллі Скоропадського. Генеральний бунчужний (1698-1699), генеральний осавул (1701-1706), стародубський полковник (1706-1708). Після переходу Мазепи на бік шведів, призначений головою Гетьманщини з волі московського царя Петра І. Безуспішно намагався протистояти московським планам ліквідації козацької автономії.
Петро І ніколи цілком не довіряв Скоропадському, приховував від нього військові плани, відмовився затвердити пропоновані Скоропадським пункти нової угоди України з Москвою (Решетилівські статті 1709) й затримав (до 1710), видачу йому інсталяційної грамоти на гетьманський уряд.
Приєднання Запорозької Січі до шведсько-українського союзу.
Щоб якось поліпшити ситуацію, Іван Мазепа прагнув схилити на свій бік Запорозьку Січ, яка тоді ще не пристала до жодної зі сторін. Запорозьке 10-тисячне військо мало славу запеклих вояків, користувалося довірою та пошаною народу й могло стати тією силою, яка допомогла б шведам вийти зі скрути. Це добре розумів і Петро І, який протягом зими 1708 - весни 1709 рр. наполегливо переконував запорожців не підтримувати Мазепу. Січова рада вирішила підтримати Мазепу й перейти на бік шведського короля.
Багато хто з них помирав від непосильної праці на спорудженні укріплень, ритті каналів і будівництві Санкт- Петербурга (заснований у 1703 р.).
Справжнім лихом стала Північна війна і для інших верств українського населення, бо саме його коштом споряджалися козацькі війська для щорічних походів на північ. Господарство України розорялося, населення знемагало від поборів, повинностей, постоїв царських військ.
Крім воєнних негараздів, козаків непокоїло обмеження царським урядом їхніх станових прав. Цар нехтував давно встановленими в Україні порядками. Козацькі війська підпорядковувалися не гетьману,
а російським воєначальникам.
Участь українців у Північній війні.
Непевність майбутнього примушувала старшину й гетьмана замислитися над подальшою долею Гетьманщини. Охоплена антимосковськими настроями, старшина чинила тиск на Мазепу, який, звісна річ, і сам розумів згубність відносин України з Московією
Переговори Мазепи зі шведською стороною і перехід на бік Швеції.
Причини переговорів.
Під час Північної війни у Польщі не було єдності – там були два королі - Август II, якого підтримувала Росія, і Станіслав Лещинський, котрого у 1704р. обрала опозиція. С. Лещинський став на бік шведів.
І.Мазепа замислювався над подальшою долею України.
За умови перемоги Росії та її союзника короля Речі Посполитої Августа II, Правобережна Україна відійшла б Польщі, а збереження автономії Гетьманщини було б сумнівним. У разі ж перемоги шведського короля Карла XII та його прибічника поляка Станіслава Лещинського вся Україна могла повернутися до Польщі.
Мазепа зважив ці варіанти і ще в 1703 р. розпочав таємні переговори зі С. Лещинським.
Восени 1705 р. він налагодив зв’язок з королем С. Лещинським, а 1706 р. — з Карлом XII.
У 1706 р. Іван Мазепа завдяки посередництву польського короля Станіслава Лещинського розпочав таємні зносини зі шведським королем Карлом ХІІ .
Водночас І. Мазепа вів таємні переговори із С. Лещинським про можливість федерації України з Річчю Посполитою.
Про ці плани та дії І. Мазепи знало дуже вузьке коло старшини.
Не здогадувався про це й Петро І. Він не вірив доносам, що викривали таємні наміри гетьмана.
У 1708 р. Карл ХІІ почав здійснювати свій давній задум про похід на Московію. Похід мав відбутися в напрямку на Смоленськ і Москву через територію Литви та Білорусі. На початку похід складався вдало. Але після кількох невдач у серпні - вересні Карл ХІІ відмовився від попереднього плану. Він вирішив повернути на Україну, сподіваючись забезпечити тут свою армію провіантом, зміцнити її силу козацькими полками та військом Лещинського. Шведський король покладав також надії на допомогу від кримського хана й турецького султана. Зміна планів Карла ХІІ виявилася несподіваною для Мазепи.
Вступ Карла XII в Україну поставив І.Мазепу перед вибором: залишатися з Петром І чи приєднатися до Карла XII і почати боротьбу за звільнення України з-під російського панування.
Мазепа вирішив об'єднатися зі шведами для війни проти Московії.
24 жовтня 1708 р. Іван Мазепа виїхав на зустріч із Карлом ХІІ. З ним вирушили чотиритисячне військо, генеральна старшина та 7 із 12 полковників.
Надвечір 28 жовтня гетьман прибув до шведського табору. Наступного дня відбулася зустріч Мазепи з Карлом ХІІ.
29-30 жовтня 1708 р. між І.Мазепою та Карлом ХІІ було укладено договір.
Договір передбачав:
-- Україна має бути незалежною і вільною
-- старшина і гетьман зберігають свої права і вольності
-- усі загарбані Московією землі, що колись належали "руському" народові,
мають бути повернені Українському князівству
-- шведський король зобов'язаний захищати країну від усіх ворогів і
іпосилати допомогу, коли про це просять гетьман і "стани"
-- Мазепа має бути довічним князем України
-- шведський король не має права претендувати на титул князя чи
командувача збройних сил князівства
-- на час війни шведи могли дислокуватися в таких українських містах:
Стародуб, Мглин, Батурин, Полтава, Гадяч
На прикінці жовтня 1708 р. Мазепа, вірна йому старшина та чотири тисячі козаків приєдналися до війська Карла XII. Навесні 1709 р. до них приєдналися й запорозькі козаки на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. Загальна чисельність прибічників Мазепи становила близько 12-15 тисяч чоловік.
По Україні були розіслані універсали із закликом відійти від Росії, а Карл XII запевняв українців у своїй визвольній місії.
Проте більшість українців не підтримала дії І. Мазепи з таких причин:
— через свою соціальну політику та тривалу лояльність до Москви гетьман
не мав широкої підтримки населення
— договір зі Швецією був незрозумілим і неочікуваним: це було наслідком
несподіваного для всіх переродження гетьмана - адже напередодні він
призивав до боротьби зі шведами
-- шведів українці сприймали як окупантів
— ізоляція Мазепи завдяки рішучим заходам Петра І
— побоювання розправи з боку російського війська.
Царський терор в Україні:
-- розпочався відразу після переходу гетьмана набік Швеції
-- в Україні провели вибори нового гетьмана, яким став Іван
Скоропадський -- 1708 р.
-- в усіх церквах Московського царства Мазепі проголосили анафему
( анафема -- церковне прокляття )
-- в центральні райони Гетьманщини та на Правобережжя введено
російські війська
-- велася пропагандистська робота: Мазепу звинувачували в намірі
передати Україну під владу Польщі та повернути унію
-- усім «мазепинцям», що повернулися до Петра І, оголосили амністію
і наділили їх новими маєтками та нагородами
--знищено гетьманську резиденцію Батурин разом із жителями.
Петро І наказав О.Меншикову знищити гетьманську столицю
Батурин
-- над прихильниками Мазепи був проведений суд, до страти засуджено
близько 900 представників старшини
-- у квітні 1709 р. російське військо під командуванням 0.Меншикова зруйнувало Запорозьку Січ, забрало артилерію та
амуніцію, спалило фортецю, а захоплених козаків закатували
-- І. Мазепу було оголошено зрадником.
6 листопада 1708 р. на старшинській раді в Глухові новим гетьманом було обрано Івана Скоропадського (1708— 1722 рр.). На відміну від попередньої практики при обранні гетьмана не був укладений новий
україно-російський договір (статті).
Крім того, Петро І звернувся до населення із закликом бути вірним йому, а на Січ відправив дарунки і гроші. Через кілька днів більшість старшини залишили Мазепу, підписали присягу на вірність царю і визнали гетьманом Скоропадського.
Петро І ніколи цілком не довіряв Скоропадському, приховував від нього військові плани, відмовився затвердити пропоновані Скоропадським пункти нової угоди України з Москвою (Решетилівські статті 1709) й затримав (до 1710), видачу йому інсталяційної грамоти на гетьманський уряд.
Приєднання Запорозької Січі до шведсько-українського союзу.
Щоб якось поліпшити ситуацію, Іван Мазепа прагнув схилити на свій бік Запорозьку Січ, яка тоді ще не пристала до жодної зі сторін. Запорозьке 10-тисячне військо мало славу запеклих вояків, користувалося довірою та пошаною народу й могло стати тією силою, яка допомогла б шведам вийти зі скрути. Це добре розумів і Петро І, який протягом зими 1708 - весни 1709 рр. наполегливо переконував запорожців не підтримувати Мазепу. Січова рада вирішила підтримати Мазепу й перейти на бік шведського короля.
Зустріч гетьмана І. Мазепи з кошовим Січі
Костем Гордієнком. Худ. П. Андрусів
26 березня 8-тисячний загін запорожців, розбивши дорогою підрозділи московської армії, прибув до Диканьки, неподалік Полтави. У Диканьці запорожців вітав Іван Мазепа. Звідти гетьман разом з кошовим отаманом Костем Гордієнком вирушив до Великих Будищ на зустріч із Карлом ХІІ.
Кость Гордієнко -- (р. н. невід.— † 4 (14) травня 1733 ) — кошовий отаман Запорозької Січі, видатний військовий і політичний діяч.
Походив із полтавських козаків. Після навчання в Києво-Могилянській академії вирушив на Запорожжя.
Будучи людиною освіченою та здібною, обирався на старшинські
посади, а 1702 р. волею козацької ради став кошовим отаманом.
Виступав проти повернення козаків під протекторат Російської держави. Попри особисту неприязнь до Івана Мазепи підтримав останнього в боротьбі з Петром I. До 1728 р. очолював Олешківську Січ, сподвижник П. Орлика.
Зустріч Мазепи, Гордієнка та шведського короля відбулася 27 березня 1709 року.
8 квітня 1709 р. Мазепа і Гордієнко підписали угоду з Карлом XII,яка передбачала утворення на українських землях, що перебували у складі Росії, князівства під протекцією Швеції. Питання про долю правобережних і західноукраїнських земель не порушувалося, оскільки шведський король визнавав їх частиною Польщі. Та цим планам не судилося здійснитися.
Зруйнування Чортомлицької Січі
Відповіддю Петра І на приєднання запорожців до Мазепи й Карла було зруйнування Січі. Прямуючи на Січ, війська московського полковника Яковлєва нищили козацькі містечка і села. Було спустошено й містечко Переволочну, де Ворскла зливається з Дніпром. Козацьку залогу, що стояла там, московські вояки вирізали, а флотилію козацьких човнів спалили. Проте захопити і зруйнувати Січ з першої спроби московити не змогли, зазнавши чималих втрат. На допомогу Яковлєву прийшов загін компанійського полковника Гната Ґалаґана. Він добре знав Січ і її околиці та облудно обіцяв січовикам недоторканість. Це й вирішило справу. 14 травня 1709 р. Січ було захоплено. Виконуючи царський наказ, московський полковник стратив усіх полонених, а потім зруйнував січову фортецю, спалив курені й військові будівлі. Гармати, скарб і прапори було вивезено.
Зруйнування Січі та жорстока розправа над запорожцями, як і спалення Батурина, мали одну й ту саму мету - поставити українців на коліна.
Полтавська битва.
Полтавська битва між шведськими та російськими військами відбулася 27 червня 1709 р. їй передувала облога Полтави шведською армією.
Мета шведів:
— захопити в Полтаві порох, фураж, провіант та одяг
— встановити контроль над басейном річки Bopcкла та переправою через
Дніпро у Переволочній
Але Полтаву шведи так і не змогли взяти. Під час облоги Полтави до міста підійшла російська армія, до якої входили й українські військові частини під командуванням С. Палія. Битва тривала кілька годин і ще до полудня шведи були розгромлені.
Причини поразки шведсько-козацької армії:
-- кількісна перевага російського війська (майже вдвічі)
-- Карл XII не зміг особисто очолити армію через поранення ноги,а між
генералами панувала незгода
-- відсутність єдиного тактичного плану битви.
Мазепі й Карлові XII вдалося втекти в турецькі володіння.
Козаки, які воювали на боці шведів і потрапили в московський полон, були показово закатовані, і їхні тіла були виставлені на привселюдний огляд.
Поразка Карла XII у Полтавській битві перекреслила надії І.Мазепи
звільнити Україну з-під тиранії. Внаслідок перемоги Росіявийшла в число
наймогутніших держав Європи, що робило хисткими перспективи існування
Української держави.
Наслідки Полтавської битви:
— Україна зазнала значних людських та матеріальних утрат
— царський уряд почав ліквідацію Гетьманщини
— І. Мазепа не пережив поразки і помер у жовтні 1709 р.
Роль І.Мазепи в історії України.
-- видатний український гетьман Іван Мазепа урядував упродовж
двадцяти років, домігшись стабілізації внутрішнього життя України,
а в зовнішній політиці протидіючи наступові російського царату на
українську автономію.
-- особливу турботу виявляв до українського духовного життя, вкладав
величезні гроші з державної скарбниці та власні у розвиток української
освіти, науки, мистецтва, книгодрукування
-- гетьманування Івана Мазепи - героїчна сторінка самовідданої боротьби
українського народу за незалежність. Виявом цієї боротьби стало
повстання проти Московської держави
-- прагнення Мазепи створити власну еліту, його далекосяжна політика в
царині культури та освіти забезпечили ще майже 80-літнє існування
гетьманської держави, вплинули на подальший розвиток українського
народу та його державницьких традицій, на формування національної
культури
-- доба гетьмана Мазепи - це час відродження України, епоха її політичного,
економічного і культурного поступу.
Оцінки діяльності Івана Мазепи є діаметрально протилежними:
— один з найвидатніших діячів України, який прагнув перетворити її
на незалежну державу західноєвропейського типу з абсолютною владою
гетьмана чи князя
— зрадник російського царя, якому складав присягу; його дії призвели до
соціально-економічних та людських втрат українців, прискорили процес ліквідації української автономії.
Поразка Карла XII у Полтавській битві перекреслила надії І.Мазепи
звільнити Україну з-під тиранії. Внаслідок перемоги Росіявийшла в число
наймогутніших держав Європи, що робило хисткими перспективи існування
Української держави.
Наслідки Полтавської битви:
— Україна зазнала значних людських та матеріальних утрат
— царський уряд почав ліквідацію Гетьманщини
— І. Мазепа не пережив поразки і помер у жовтні 1709 р.
Роль І.Мазепи в історії України.
-- видатний український гетьман Іван Мазепа урядував упродовж
двадцяти років, домігшись стабілізації внутрішнього життя України,
а в зовнішній політиці протидіючи наступові російського царату на
українську автономію.
-- особливу турботу виявляв до українського духовного життя, вкладав
величезні гроші з державної скарбниці та власні у розвиток української
освіти, науки, мистецтва, книгодрукування
-- гетьманування Івана Мазепи - героїчна сторінка самовідданої боротьби
українського народу за незалежність. Виявом цієї боротьби стало
повстання проти Московської держави
-- прагнення Мазепи створити власну еліту, його далекосяжна політика в
царині культури та освіти забезпечили ще майже 80-літнє існування
гетьманської держави, вплинули на подальший розвиток українського
народу та його державницьких традицій, на формування національної
культури
-- доба гетьмана Мазепи - це час відродження України, епоха її політичного,
економічного і культурного поступу.
Оцінки діяльності Івана Мазепи є діаметрально протилежними:
— один з найвидатніших діячів України, який прагнув перетворити її
на незалежну державу західноєвропейського типу з абсолютною владою
гетьмана чи князя
— зрадник російського царя, якому складав присягу; його дії призвели до
соціально-економічних та людських втрат українців, прискорили процес ліквідації української автономії.
Спасибо очень помогли!
ОтветитьУдалить