Розгортання національно-визвольної війни у 1649 – 1651 рр.

Завдання до теми :

Опрацювати § 19 п. 1 -2 , виписати і вивчити :
-- повторити битви та Зборівський договір  1649 р.
-- записати події 1650 – 1651 рр.
-- Білоцерківський договір  ( коли, чому, зміст, наслідки )
-- вміти порівнювати Зборівський і Білоцерковський договори
-- повторити  матеріал § 16 – 18, 19 п.1 – 2 , бути готовими до сам. роботи



Навесні 1649 р. польські війська, порушивши умови перемир'я, розпочали воєнні дії. 

Польські війська для виступу проти козаків збиралися під Старокостянтиновом. Звістка про те, що туди ось-ось має підійти військо Хмельницького, виявилася несподіванкою для польського командування. Поляки вирішили відступати. 

Місцем розташування польських військ було обрано Збараж. Частина загонів зайняла Збаразький замок, а решта неподалік почала зводити табір. Та закінчити його не встигли, бо 30 червня підійшла українська і татарська кіннота. Спалахнув бій. Збараж і польський табір під його стінами було взято в щільну облогу. 

27 липня 1649 р.  козаки розпочали генеральний наступ. Бій тривав три години; поляки запекло боронилися. Наступного дня Хмельницький отримав повідомлення, що з Варшави під Збараж вирушило головне польське військо на чолі з Яном Казимиром. Зваживши на цю обставину, гетьман вирішив змінити перебіг воєнних операцій. Основна частина козацького війська, очолена Хмельницьким, непомітно для ворога відійшла з-під Збаража і рушила назустріч королю. 

Зборівська битва (біля Зборова, нині Тернопільської обл.) відбулася 5-6 серпня 1649 р. 

У ніч проти 6 серпня Хмельницький оточив польський табір та містечко Зборів. Зранку 6 серпня козацькі полки одночасно штурмували Зборів, греблю та мости на Стрипі, щоб розірвати зв'язок між Зборовом та королівським табором. Коли, нарешті, місто було здобуте, козаки всі сили спрямували проти королівського табору.

Польські вояки почали масово тікати. Ті, що залишилися, були в безнадійному становищі.

Хмельницький міг остаточно добити польську армію. Але кримський хан Іслам-Ґірей порушив попередню домовленість і перейшов на бік короля Речі Посполитої.

Неможливість вести війну одночасно проти Польщі й проти Кримського ханства спонукала Богдана Хмельницького укласти мирний договір з Польщею.

Укладання Зборівського договору -- 8 серпня 1649 р. 

Умови Зборівського мирного договору :
 -- Король визнавав автономію ( самоуправління) Війська Запорозького,           Гетьманщини,  в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського               воєводств, де дозволялося жити тільки православним

-- на землях Війська Запорозького влада належала гетьману, резиденція
    якого розміщувалась у Чигирині. Уряди всіх рівнів на території
    Гетьманщини мали право займати лише православні шляхтичі

територія

Війська Запорозького

-- у контрольованій козаками Україні не мали права перебувати 

    польські війська та євреї. Тільки козаки та православна шляхта мали

    права займати державні посади. Єзуїти не мали права утримувати 

    освітні заклади. 

-- чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 

   40 000 осіб. Усі ті, хто не потрапив до козацького реєстру, мали 

   повернутися до панів 

-- підтверджувались права й привілеї козацького війська 

-- проголошувалась амністія всім учасникам  війни, православним 

   і католицьким шляхтичам, які примкнули до козаків і воювали проти 

   урядових сил 

-- православна Київська митрополія відновлювалася у своїх правах, а 

   київський митрополит та двоє єпископів мали увійти до складу сенату 

   Речі Посполитої 

-- питання про скасування унії відкладалося до розгляду його сеймом 

Місце Зборівського договору в подіях Національно-визвольної війни:

-- Зборівський мирний договір, укладений під тиском обставин, відповідав        фактичним успіхам Національно-визвольної війни 

-- проте він мав виняткове значення для піднесення ідеї української 

   державності, бо вперше в історії українсько-польських відносин 

   Україна одержувала з боку Польщі визнання певної самостійності як 

   козацька держава. Це давало змогу гетьманському урядові продовжувати      боротьбу за незалежність. 

-- водночас Зборівський договір не задовольняв ні поляків, ні українців: 

   поляки вважали, що вони дали козакам забагато, а козаки були 

   переконані, що дістали мало. 

Війна припинилася лише тимчасово. 

Перший Молдавський похід.
З метою досягнення воєнно-політичної ізоляції Польщі Богдан Хмельницький на початку 1650-х рр. прагнув зав’язати відносини з придунайськими країнами - Валахією, Трансильванією, а надто Молдавією.
Ініціатором молдавського походу був кримський хан, який мав свої порахунки з Молдавією.
Ще влітку 1648 р. гетьман удався до спроби схилити молдавського господаря Василя Лупула до встановлення добросусідських відносин з Гетьманщиною. Проте Лупул і надалі підтримував польський уряд, який планував використати Молдавію у своїй боротьбі проти повстанців. 

Василь Лупул - господар Молдавії (1634-1653). Внаслідок молдавських походів Б.Хмельницького встановлено союзницькі відносини з Гетьманщиною й досягнуто домовленості про одруження дочки Лупула Розанди і Тимоша Хмельницького. Після загибелі Т.Хмельницького і відступу козацьких загонів із Сучави Лупул, скинутий Стефаном Георгіцу з престолу, втік до Чигирина. Але невдовзі за таємні зв’язки з поляками Лупула позбавили права жити в Україні. Він переїхав до кримського хана, який видав його Туреччині. Помер у Стамбулі 1661 р.





У другій половині серпня 1650 р. 60-тисячна українська армія під проводом Богдана Хмельницького й 30 тисяч кримських татар перейшли Дністер і вступили на територію молдавського князівства. На початку вересня 1650 р. козацькі полки заволоділи столицею князівства - м. Яссами.

Василь Лупул погодився на мир, головною умовою якого була відмова Молдавії від союзу з Польщею. Так між Україною і Молдавією було встановлено союзницькі відносини. Щоб зміцнити політичні зв’язки з Гетьманщиною, молдавський господар зобов’язався видати свою дочку Розанду за сина Богдана Хмельницького - Тимоша. Однак після Берестецької битви Василь Лупул відмовився виконувати свої зобов’язання щодо України. Нагадати про умови україно-молдавського договору Хмельницький вирішив силою зброї. Гетьман підготував новий похід проти Молдавії, який відбувся у 1652 р.

Тим часом, війна Речі Посполитої з Гетьманщиною продовжувалась.

Обидві сторони розуміли тимчасовість Зборів ського миру. За ухвалою сейму Ян II Казимир у січні 1651 р. дав наказ готуватися до наступу на Україну. 

У лютому 1651 р.  поляки нападом великої групи військ на Українську державу порушили Зборівський мир. 

Воєнні дії відновилися:

20 лютого 1651 р. - у бою під містом Красним (на Східному Поділлі) з військами польського гетьмана Калиновського загинув полковник 

Д. Нечай.

Б. Хмельницький  став готуватися до оборони. Він звернувся по допомогу до кримських татар і турків.

Головні сили противників зійшлися на Волині під Берестечком.

Саме тут 18—30 червня 1651 р. розгорнулася одна з найбільших битв у ході Національно-визвольної війни.

Це була найграндіозніша битва не лише часів національно-визвольної війни, а й усіх європейських воєн ХVІІ-ХVІІІ ст. Українська армія мала 100-110 тис., із них 40-50 тис. досвідчених вояків при 120 гарматах.
Іслам-Гірей привів майже 50 тис. татар.

Польща зібрала 100-120 тис. шляхтичів і жовнірів (у тому числі 20 тис. німецьких піхотинців) і щонайменше 120 тис. обозних і слуг — загалом 220-240 тис. осіб.

( в різних джерелах наводиться різна чисельність співвідношення сторін )

Битва розпочалася 18 червня 1651 р. з окремих сутичок між бойовими підрозділами.
30 червня вона досягла найвищого напруження. 

На правому фланзі рубалася козацька кіннота, у центрі під прикриттям кількох таборів у 10 рядів возів билася українська піхота. Битва в центрі була такою жорстокою, що польські очевидці бачили тільки вогонь, чули «лише гук... з ручної стрільби і гармат» і не вірили,що звідти хтось повернеться живим. Тим часом козацька кіннота на правому фланзі почала тіснити поляків.
Щоб урятувати ситуацію, король із протилежного флангу перекинув туди німецьку піхоту й кілька польських підрозділів.

Долю битви в цей критичний момент могла вирішити стрімка атака татар, які стояли на лівому фланзі. Але Ян Казимир, як виявилося, нічим не ризикував. За таємною домовленістю, укладеною ще вночі, Іслам-Гірей покинув поле бою.

Щоб уникнути нищівної поразки, Хмельницький відступив до берега
р. Пляшівки, залишив старшим Джеджалія, а сам під покровом дощової ночі кинувся навздогін татарам.
Проте хан не повернувся на поле бою. Навпаки, він підступно заарештував гетьмана й відпустив його лише 1-2 липня. Десять діб козаки мужньо боронилися, їм почав дошкуляти голод, не вистачало боєприпасів.

Почалося дезертирство слабкодухих. Козацька рада вирішила прориватися з оточення. Наказним гетьманом був призначений Іван Богун.

Уночі 30 червня оточені козаки з возів, повстин, наметів, посуду, одягу проклали три переправи через р. Пляшівку та ближні болота.

На жаль, у ході переправи селянські загони зчинили тисняву. На шум ударила польська артилерія, пішли в наступ драгуни. Тоді кілька тисяч козаків на чолі з 80-річним полковником Прокопом Шумейком стали
до останньої в їхньому житті оборони. Ціною життя вони дали змогу основним силам козацької армії вирватися з пастки.

Берестецька битва завершилася відступом і втратою 30 тис. воїнів
( за польськими джерелами ). Це булла значна втрата, але не цілковита поразка. Адже завдяки вмілим діям Богуна основні бойові сили армії було врятовано, збережено командування, яке не мало намірів підписувати капітуляцію.

Своїм порятунком українська козацька армія багато в чому завдячує Івану Теодоровичу Богуну (Федоренку, Федоровичу).

Він походив з українського шляхетського роду. З початку 30-х років XVII ст. брав участь у боротьбі запорозьких козаків проти турецьких і татарських нападників, у козацькій війні 1637-1638 рр. Став видатним українським військовим і державним діячем. У 1650 р. Богуна обрали полковником подільським, згодом кальницьким (вінницьким) і паволоцьким. Він брав участь у всіх битвах Національно-визвольної війни. У різні роки талановито керував успішною обороною Вінниці, Монастирища, Умані, удало діяв під Брацлавом, Охматовом, Жванцем. Непохитно стояв на позиціях української державності й відмовився присягнути польському королеві та московському цареві.




У ці трагічні для України місяці Богдан Хмельницький виявив надзвичайну витримку й енергію. Звільнившись із татарського полону, гетьман негайно зайнявся відродженням боєздатної армії.

До початку вересня в районі Білої Церкви він зосередив 60-тисячне військо.
13-15 вересня (23 - 25 вересня ) 1651 р. — поляки на чолі з М.Потоцьким безуспішно намагалися розбити 60-тисячне українське військо під Білою Церквою. 

Почалися мирні переговори. За укладення миру була козацька старшина, проти - рядові козаки. У складній воєнно-політичній обстановці Б.Хмельницький був змушений підписати невигідний для української сторони мир.

Потребуючи перемир’я, обидві сторони погодилися на перемовини і
18 вересня 1651 р. був укладений Білоцерковський мирний договір.

Причини укладення :
-- обидві ворогуючі сторони були виснажені боями. До того ж наприкінці
    липня в Київ увійшло 10-тисячне польсько-литовське військо з
    Я. Радзивіллом на чолі
-- захоплення супротивником більшої частини території Гетьманщини
-- невизначеність позиції кримського хана
-- загострення суперечностей між козаками і старшиною
-- тиск на гетьмана з боку тих старшин, які прагнули якомога швидше
    укласти перемир'я з Польщею

Цей договір завдав важкого удару по Українській державі та інтересам козацтва.

Територія Гетьманщини за Зборівським договором

Територія Гетьманщини за Білоцерковським договором

В Україні почалися антигетьманські повстання, а також масове переселення селян і козаків на територію Російської держави (на Слобожанщину). Там люди рятувалися від польсько-шляхетського терору і закріпачення. Переселення послабляло повстанські сили.

Б.Хмельницький розумів, що виконання умов Білоцерківського миру може призвести до загибелі Української держави. Гетьман посилено готувався до поновлення війни з Річчю Посполитою.