Скрутні часи в Київській Русі. Міжусобиці

Ярослав Мудрий заповів своїм синам жити в злагоді і допомагати один одному, берегти свою державу та разом захищати її від ворогів: 

«Осе я  одходжу зі світу сього. А ви, сини, мої майте межи собою любов, бо ви єсте брати від одного отця та одної матері. І якщо будете ви в любові межи собою, то й Бог буде в вас, і покорить він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі погибнете, і землю отців своїх і дідів погубите, що її надбали вони трудом великим. Тож слухайтесь брат брата, пробувайте мирно.»

По смерті Ярослава Мудрого між його синами та онуками спалахнула боротьба за владу й землі. Могутня Київська Русь розпалась  на  окремі князівства,  які  не  хотіли  коритися  Києву, а прагнули жити самостійним життям. «І роздерлася вся Руська земля», — читаємо про ті часи в літописі. Історики називають її добою роздробленості. В цей час держава розпалася на окремі князівства, які не хотіли коритися Києвському князю, а прагнули жити самостійно. На середину ХІІ ст.. Київ, лишаючись центром руських земель, уже не був єдиною столицею. Місцеві князі прагнули мати свої стольні міста такими, що не поступалися б Києву красою й величчю. На руських землях зростали й квітли нові столиці князівств: Чернігів - центр Чернігово-Сіверської землі, Переяслав - головне місто Переяславщини, Галич - стольний город галицьких земель.

Князі почали воювати між собою за землі та владу. В Київській державі розпочалися міжусобні війни.





Міжусобні війни --  боротьба, суперечки між  князями  Київської Русі 
за владу.

Розбратом серед князів скористалися кочовики. У другій полов. ХІ ст. на Київську Русь почали нападати нові кочові племена – половці, які з’явилися в Причорноморських степах після печенігів.
Спустошливі набіги половців, пограбування міст і сіл змушували князів замислитися над подальшою долею держави. Особливо потерпали від половецьких набігів Переяславщина та Київщина.
Найважливіше завдання, яке постало перед ними на цей час – припинити князівські міжусобиці.

Для  того  щоб  запобігти нападам половців, у 1097 р. князі зібралися у Любечі на з’їзд.






1097 р. – Любецький з’їзд.

Князі вирішили не нападати один на одного, не відбирати один у одного землі, припинити чвари й розпочати спільну боротьбу проти половців. Однак рішення з’їзду виконували не всі. Єдине, у чому князі досягли успіху - боротьба з половцями. У 1111 році об’єднані князівські дружини вщент розбили половецькі орди. Руська земля деякий час мала спокій.


Одним із ініціаторів з’їзду князів у Любечі був князь Володимир Мономах,який княжив спочатку в Чернігівському, потім в Переяславському князівствах. Він завжди керувався повагою до законів, установлених його дідом Ярославом Мудрим. З 1113 р. він став Київським князем. Саме йому вдалося на деякий час припинити міжусобиці та знов об’єднати державу, зробити її міцною.

Володимир Мономах ( 1113—1125рр. ) – великий київський князь від 1113р.. Онук Ярослава Мудрого. Ініціатор Любецького з’їзду 1097р. Виступав за припинення князівських міжусобиць. Здобув славу і авторитет успішною боротьбою проти половців ( 1103 р., 1109 р., 1111р.) Почав правити в Києві з 1113 р., коли на князювання його запросили кияни. Усього здійснив 83 великі походи, узявши в полон 300 половецьких ханів. Відіграв велику роль в укріпленні кордонів та спорудженні оборонних укріплень. Відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель, зосередивши в своїх руках 75% її теренів. Затвердив новий збірник правових норм – “Устав”. Автор пам’ятки давньоруської літератури “Повчання дітям”, у якій закликав до об’єднання всіх давньоруських земель та до злагоди.

Князь Володимир Мономах залишив своїм дітям батьківський заповіт.Назва цього заповіту «Повчання дітям». На схилі літ Володимир підсумував свій життєвий шлях і дав синам поради, яких варто дотримуватися в житті:



«...Усього ж паче - убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю поступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину...
Старих шануйте, як отця, а молодих - як братів. У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться... А коли добре щось умієте - того не забувайте, а чого не вмієте - то того учітесь, так же, як отець мій. Удома сидячи, він зумів знати п’ять мов, - а за се почесть єсть од інших країв. Лінощі ж - усьому лихому мати: що людина вміє - те забуде, а чого ж не вміє - то того не вчиться.
А добре поводячись, не лінуйтеся ж ні до чого доброго, а насамперед до церкви ходити. Хай не застане вас сонце на постелі, - так- бо отець мій діяв блаженний і всі добрі люди достойні»

Після смерті Володимира Мономаха знову почались міжусобиці. Це послабило Київську Русь, вона розпалась на дрібні князівства і самостійно не могла протистояти новому сильному  ворогу. Таким ворогом виявились монголи (монголо-татари ).

На початку ХІІІ ст. в монгольських степах під владою Чинґісхана постала могутня держава, яка, протягом 1207—1222рр. підкорила Південний Сибір, Північний Китай, Середню Азію та Закавказзя. І почала готуватися до нападу на землі Київської Русі.



Перша зустріч руських князів з монголами відбулася у 1223 році близь річки Калка. Там зустрілися об’єднані війська русичів і половців з монголами на чолі з Чингізханом.  Між князів під час бою не було згоди і русичі з половцями програли Чингізхану. Але висновки не зхробили.

1223 р. – битва на р.Калка. Поразка русичів.

Під час битви на Калці руські дружини зазнали значних утрат: загинули шість князів, лише кожен десятий воїн повернувся неушкодженим. Як пише літопис, «руські князі зазнали такої поразки, якої ще не було ніколи».







Восени 1237 року монгольські орди на чолі з ханом Батиєм підійшли до кордонів руських князівств і незважаючи на їх опір один за одним завойовували.

Восени 1240 року Батий підійшов до Київа. 5 вересня 1240 р. Батий підійшов до стін міста і розпочав його облогу.
Боротьба за місто була надзвичайно жорстокою і кровопролитною. Лише після того, як Батий дізнався, що найслабше місце в обороні Києва перебуває в районі Лядських воріт, монголи змогли переломити хід подій на свою користь. У районі цих воріт було зосереджено основну масу стінобитних машин, які «безперестанно били день і ніч». Зрештою 19 листопада в мурах міста з’явилися проломи. Монголи пішли на штурм. У перший день вони змогли оволодіти стінами і валом міста Ярослава, але далі просунутися не змогли. Скориставшись перервою, кияни створили нову лінію оборони вздовж укріплень міста Володимира.  6 грудня монголи прорвали укріплення в районі Софіївських воріт (тому їх ще називають Батиєві) і підійшли до останнього рубежу оборони міста, що був зведений захисниками біля Десятинної церкви. Останні захисники чинили відчайдушний опір, але Батий знову застосував облогові машини. Під їхніми ударами кам’яні стіни Десятинної церкви не витримали і завалилися, поховавши під уламками останніх захисників. До рук монголів потрапив поранений тисяцький Дмитро, якому вони на знак поваги дарували життя.

6 грудня 1240 р. монголо-татари з великими труднощами захопили Київ.

Місто-красень перетворилось в руїни. Із 50 000 мешканців живими залищилося близько 1000 осіб. 






Після розбою та грабіжу монголи пішли далі, на Волинську, Подільську та Галицьку землю. Мужньо зустрічали завойовників жителі малих та великих поселень, в жорстоких боях намагалися рятувати свою землю від нападників, але сили були нерівними.
Багато міст було зруйновано й спустошено. Частину вціліного населення було вивезено як невільників до Золотої Орди. Занепали князівства і стали залежними від монгольського хана.

Наслідки навали були катастрофічними для руських князівств. Із 74 міст колишньої Київської Русі було розорено 49. 14 із них уже не відродилися, а 15 із часом перетворилися на села. У перші 50 років монгольського панування не було побудовано жодного нового міста, а домонгольського рівня кам’яного будівництва було досягнуто лише через сто років.Занепав ряд ремісничих спеціальностей, було втрачено секрети виробництва ювелірних виробів (емаль, зернь, чернь). Деякі райони знелюдніли, скоротилися посівні площі, занепала торгівля. Монголо-татарська навала також призвела до значних демографічних утрат, було знищено багато представників руської еліти.
Незважаючи на такі наслідки, навала не зупинила розвитку розорених земель. Поступово населення відродило міста і господарство. 

Після розгрому монголо-татарських військ на Синіх Водах у 1363 р. українські землі були звільнені від їхнього панування.

Завдання :
1. Розташуйте  правління князів у хронологічній послідовності :
     А    Ярослав Мудрий
     Б    Олег
     В    Ольга
     Г    Володимир Мономах
     Д    Ігор
     Є    Святослав

2. Задача.
У лісах під Черніговом у 1821 р. було знайдено золотий змійовик-оберіг, що належав Володимиру Мономаху. Скільки років оберіг пролежав у землі від Любецького з’їзду князів ? Скільки років тому знайшли оберіг ?


3. Виберіть, що відноситься до Володимира Мономаха :

4.Розташуйте події у хронологічній послідовності :
      А    поява половецьких орд на українських землях
      Б    зруйнування Києва монголами
      В    прийняття християнства
      Г    Любецький з’їзд