Реєстрове козацтво. Козацькі повстання 90-х рр. .XVI ст.

Завдання :
Прочитати параграф 4 п. 3, 5, виписати і вивчити :
-- поняття --  реєстрове козацтво , козацькі війни  
-- хто , коли, чому ввів реєстрове козацтво
-- права та привілеї реєстрового козацтва
-- територіально-військовий устрій реєстрового козацтва
-- причини козацьких повстань кінця XVI ст.
-- скласти таблицю «Козацькі повстання кінця XVI ст.»
    1 колонка – дата
    2 колонка – керівник
    3 колонка – територія, учасники
    4 колонка – основні події
     5 колонка – підсумки

-- причини поразки повстань

Прийняті на державну службу козаки вносилися у реєстр (список)

Реєстрове козацтво — це козаки, зараховані на військову службу Речі Посполитої й записані у спеціальні списки-реєстри.

Ідея створення козацького реєстру належала польському королю Сигізмунду І, який у 1524 р. запропонував сформувати для захисту південних кордонів держави наймане військо із запорозьких козаків.

Втілив цю ідею його наступник — Сигізмунд II Август. У 1572 р. 300 найманих козаків були записані в реєстр і отримали назву реєстрових.

Стефан Баторій – польський король (з 1576), Великий князь Литовський та Руський (з 1576), глава Речі Посполитої обох народів. 1578 року у Львові в урочистій обстановці підписав документ, яким створювалось козацьке реєстрове військо.






Отже, 
1572 р -- заснування реєстрового козацтва ( Сигизмунд Август ІІ )
1578 р. -- офіційне визнання реєстрового козацтва ( Стефан Баторій )

Пізніше реєстр збільшувався і становив, залежно від певних обставин, від 1 до 6 тисяч козаків (на середину XVII ст.). 

Права та привілеї реєстрового козацтва:

--право землеволодіння, заняття промислами і торгівлею 

--отримували плату за військову службу 

--звільнялися від сплати податків та виконання по-винностей 

--обирали гетьмана і старшину на козацькій Раді 

-- мали власну судову й адміністративну юрисдикцію 

--в містечку Трахтемирів на Київщині мали власний монастир — як шпиталь і арсенал 

Реєстровці зобов'язувалися підпорядковуватися офіцерам, яких призначив король, і не нападати самовільно на Кримське ханство.

Козацькі полки створювала і Московська держава» на Слобожанщині в середині XVII ст. існувало 5 козацьких полків (у тому числі Харківський), що підпорядковувалися російському командуванню.

Наприкінці XVI ст. на українських землях загострилися соціальні протиріччя. Сейми Речі Посполитої в цей час дозволили королю роздавати на «вічність» польській шляхті «пустині» в Придніпров’ ї, причому не тільки незаймані, а й заселені селянами та козаками землі. Вільними вважалися також ті землі, на володіння якими дрібна українська шляхта не змогла навести достатньо доказів.

Селяни втрачали свою особисту свободу й закріпачувалися. Влада Речі Посполитої намагалася взяти під контроль українське козацтво й не бажала рахуватися з його становими інтересами. Усе це спричинило спалах у 90-х рр. XVI ст. на українських землях перших козацьких повстань. Згодом козацький рух  набув ознак національно-визвольного руху.

Національно-визвольна боротьба — масовий рух різних верст населення за національну, політичну, соціальну, релігійну свободу всього народу, рух за звільнення від іноземного панування й утворення незалежної національної держави.

Основні вимоги:
-- збільшення плати за військову службу;
— розширення козацького реєстру;
— вільні походи проти Кримського ханства та Османської імперії;
— привілеї для православної церкви

                  Козацьке повстання під приводом К.Косинського
У серпні 1591 р. підняв на повстання козаків-реєстровців гетьман Криштоф Косинський.Він вирішив скористатися невдоволенням козаків,що не отримали обіцяної платні від польської влади, для того щоб помститися українським магнатам Янушу Острозькому й Олександру Вишневецькому, які відібрали в нього маєток.

Повстання Косинського (1591—1593) — козацьке повстання в Україні під проводом Криштофа Косинського. Перший великий збройний виступ козацтва проти шляхти і української адміністрації Речі Посполитої .

Кри́штоф Коси́нський (1545—1593) — український військовий діяч Речі Посполитої. Походив зі шляхетської родини Підляшшя, гетьман реєстрового козацтва. Полковник Війська Запорозького реєстрового (1590), гетьман козаків-низовиків (1591–1593). На Січі з’явився у 1590 р. і згодом серед січового товариства дістав ім’я «заслуженого козака», неодноразово виявляв мужність і військовий талант у боротьбі з татарами. Польський король надав йому за службу маєток, але білоцерківський староста Я. Острозький не допустив його до цієї землі.
Цей конфлікт послужив приводом до початку козацького повстання.



Організатор козацького повстання 1591–1593 років в Україні проти шляхти й урядової адміністрації Речі Посполитої.

Дата: 1591 - 1593 рр.

Територія: Поділля, Київщина, Волинь. 

Учасники: козаки, селяни-втікачі, міщани. 

Перебіг подій. Повстанці захопили Білу Церкву, Трипілля, Переяслав. Край було переведено на воєнний стан. 23 січня 1593 р. повстанці зустрілися з польськими військами під містечком П'яткою на Волині. Після тижня кривавих боїв було підписано угоду:
-- К. Косинський позбавляється гетьманства 
--  з реєстру виписують тих, хто приєднався до повстання 
-- козаки втратили право самостійно підтримувати дипломатичні 
    зв'язки з іншими державами та здійснювати військові походи 
Косинський звернувся за допомогою до московського царя, але той воював зі Швецією і надав лише гроші.
Загинув Косинський у травні 1593р. під Черкасами. Повстання було придушено.

Придушивши виступ К. Косинського, польська влада не зробила нічого для розв’язання проблем, які його викликали, що й обумовило початок нового повстання під проводом Северина (Семерія) Наливайка.

    Козацьке повстання 1594 р. під проводом Северина Наливайка

Севери́н Налива́йко ( ? Гусятин — †11 квітня 1597, Варшава) — український військовий діяч, козацький ватажок. Один з керівників повстання 1594–1596 років в Речі Посполитій. Життя Наливайка до 1594-го року маловідоме. Вважається, що народився в містечку Гусятин (нині Тернопільської області),в родині, яка колись належала до боярського роду. Здобув освіту в Острозькій академії, де викладав його старший брат Дем’ян. Ходив у походи проти турків та татар, на Молдавію. Перебував на службі у магната Острозького, був свідком повстання Косинського. За наказом брацлавського старости А. Калиновського у Наливайка відібрали землю, а батька закатували. Згодом він залишає службу і створює озброєний загін. Йому на допомогу приходять запорожці разом з гетьманом Григорієм Лободою. 
Страчений 11 квітня 1597 року у Варшаві.

Дата: 1594 - 1596 рр.

Територія: Брацлавщина, Київщина, Волинь, Білорусь.

Учасники: козаки, селяни, міщани. 

Перебіг подій. Наливайко скористався війною Польщі з Туреччиною.

Повстання охопило більшу частину українських і білоруських земель, що стало загрожувати існуванню держави. Проти повстанців вирушила каральна експедиція С. Жолкевського. Відступаючи, Наливайко планував перейти на територію Московського царства, але під Лубнами в урочищі Солониця був розбитий. 

Поляки вирізали майже 10 тис. чоловік у козацькому таборі, в основному жінок і дітей. Наливайка та ще шістьох керівників повстання стратили у 1597 р.

Причини поразки 
1. Не мали чіткої програми дій.
2.Неодноразово переривали свої дії, переключаючись на боротьбу проти турок та татар.
3. Серед повстанців не було згуртованості та єдності, довгий час вони діяли розрізнено на різних територіях.
4. Внутрішні чвари, низька маневреність козацького війська.
5.Повстання не переросло у загальнонародну національно-визвольну боротьбу, бо повсталі боролися не за свободу українського народу, а за свої станові інтереси .

Значення :

— козацтво проявило себе суспільною силою, готовою до оборони своїх прав                  і привілеїв. 
— повстання стали спробою поширити права і привілеї реєстрових козаків 
    на все козацтво.
— козаки набули досвіду організації повстань на великих територіях
— повстання були підтримані селянами та міщанами, які масово  вступали до                  козацьких лав
-- повстання поширилися на значну територію 
-- на контрольованих повстанцями територіях запроваджувалися козацькі 
   порядки, що сприяло набуттю козаками досвіду управління 
-- сприяли масовому покозаченню селян та міщан, що призвело 
   до зростання й посилення українського козацтва.