До монгольської навали Причорномор'я належало половцям — тюркомовним кочовикам. Після утворення Золотої Орди в середині XIIIст. причорноморські степи увійшли до її безпосередніх володінь, а на їхніх мешканців поширилася назва татари.
Середина XV ст. ознаменувалася розпадом Золотої Орди.
Завдання :
-- опрацювати § 22 матеріал блога
-- виписати і вивчити :
-- держава Феодоро ( коли існувала, головна фортеця , кому держава
підпорядковувалась)
-- хто у другій половині XV ст. завоював державу Феодоро
-- хто і коли утворив Кримське ханство ? Столиця ?
-- на які землі поширювалась влада Кримського ханства
-- хто стояв на чолі Кримського ханства
-- хто такі беї, муфтій
-- що таке диван
-- чим займалось населення і яке заняття було головним
-- на що була націлена зовнішня політика і чому
-- коли і при якому хані Кримське ханство стало вассалом Туреччини ?
Чому ?
-- причини грабіжницьких походів
-- яка була головна мета походів
-- дати – 1448 р., 1482 р.
-- які були наслідки походів кримських татар
-- що таке ясир, яничари
Завдання :
-- опрацювати § 22 матеріал блога
-- виписати і вивчити :
-- держава Феодоро ( коли існувала, головна фортеця , кому держава
підпорядковувалась)
-- хто у другій половині XV ст. завоював державу Феодоро
-- хто і коли утворив Кримське ханство ? Столиця ?
-- на які землі поширювалась влада Кримського ханства
-- хто стояв на чолі Кримського ханства
-- хто такі беї, муфтій
-- що таке диван
-- чим займалось населення і яке заняття було головним
-- на що була націлена зовнішня політика і чому
-- коли і при якому хані Кримське ханство стало вассалом Туреччини ?
Чому ?
-- причини грабіжницьких походів
-- яка була головна мета походів
-- дати – 1448 р., 1482 р.
-- які були наслідки походів кримських татар
-- що таке ясир, яничари
У 1449р. за сприяння великого литовського князя Вітовта Хаджі-Гірей проголосив себе незалежним правителем Кримського ханства зі столицею в Бахчисараї.
Уся повнота влади належала хану і беям (багатим сановникам).
Визначальну роль у його житті відігравало військо.
«Суспільний устрій ханату».
У Кримському ханстві склалася своєрідна система управління, яка частково була запозичена з ісламських країн.
На чолі держави стояв хан — «Великий хан Великої Орди та престолу Криму і Степів Кіпчаку». Хан як спадкоємець Магомета користувався правом верховного володіння землею. Частина землі була в безпосередній власності хана, яку він міг передати в спадок. Крім цього, хану належали всі соляні озера, а також необроблені землі. Основну частину прибутку хана складали надходження від торгівлі трофеями та людьми, що були захоплені в полон під час походів.
Другим та третім за значенням після хана були офіційно оголошений спадкоємець — калга-султан та нурредін-султан. Вони обидва мали значні володіння, а їхня влада відрізнялася від ханської лише тим, що вони не мали права карбувати власну монету.
Особливе місце в управлінні ханством посідав великий бей — «очі та вуха хана». Він командував особистою гвардією, стежив за порядком у столиці — Бахчисараї, затверджував усі судові справи.
За зовнішню безпеку ханства й відносини з ордами, що кочували за межами Криму, відповідав ор-бек.
Усі найважливіші питання в житті ханства (війни та миру, витрат на утримання ханського двору тощо) вирішувалися на державній раді — дивані, до якої входили найвищі посадовці ханства.
Важливу роль в управлінні ханством відігравав релігійний лідер — муфтій, який завідував судами, церковними володіннями, освітою.
Основну масу населення ханства складали прості вільні люди, які займалися переважно скотарством (особливо конярством). У південній частині Криму було розвинуте й землеробство. Тут вирощувалися злакові, городні культури; процвітали виноградарство й садівництво.
Але головним заняттям в житті кримських татар були грабіжницькі походи.
Основою зовнішньої політики ханства стало пограбування сусідніх країн.
Новостворена кримськотатарська держава була слабкою і в політичному, і в економічному аспекті. Господарство Кримського ханства базувалося на кочовому скотарстві і примітивному землеробстві, тому не забезпечувало необхідні потреби населення. Отож грабунок сусідів був основою економічного благополуччя ханства.
Постійна боротьба за владу значно ослаблювала Кримське ханство.
Наступник Хаджі-Гірея — хан Менглі-Гірей захопив Причорномор'я.
У середині XVI ст. у складі ханства були землі від гирла Дніпра до гирла Дону і річки Кубані.
Самостійним Кримське ханство було недовго.
У 1475 р. до Криму вдерлися війська Золотої Орди і знать ханства звернулася за допомогою до Туреччини. Турецькі гарнізони було введено в Керч, Євпаторію, Очаків та інші міста.
У 1478 р. Кримський хан Менглі-Гірей (1478 - 1515 pp.) уклав союз з Туреччиною і визнав себе васалом турецького султана. Він повинен був брати участь у воєнних кампаніях султана.
Влада хана в Криму зберігалася, але була істотно обмежена султаном. Південь Криму й Азов стали окремою турецькою провінцією. Для Османської імперії Кримське ханство слугувало потужним засобом тиску на Польщу й Москву.
У другій половині XV ст. Кримське ханство встановило контроль над землями Північного Причорномор'я та Приазов'я. Маючи у своєму розпорядженні численну армію (в той час вона становила 100 тис. вершників), татари розпочали грабіжницькі походи на українські землі.
Причини грабіжницьких походів .
1. Кримські татари займалися в основному кочовим скотарством, що не забезпечувало ні потреб держави, ні засобів для прожиття місцевого населення.
2. Географічне положення ханства.
3. Існування численної армії, добре організованої, в якій існувала сувора дисципліна. Велика швидкість пересування татар, кожен з яких мав по кілька коней.
4. Підтримка Турецької імперії.
5.Нездатність Польсько-Литовської держави захистити свої південні кордони
Головною метою татарських наскоків було здобуття ясиру (полонених українців), яких потім продавали на невільницьких ринках у Кафі. Торгівля невільниками була головним джерелом збагачення ханства.
1448 р. -- татари вперше вторглися на землі Поділля.
1482 р. -- внаслідок грабіжницького походу кримських татар було
спустошено Правобережну Україну, зруйновано Київ, пограбовано церкви. У полон потрапило безліч люду, не зміг урятуватися й сам київський воєвода з родиною.
Від 1482 р. татарські походи відбувалися щорічно, а то й двічі – тричі на рік. Орди кримського хана спустошували Поділля, Київщину, Волинь, Холмщину й Галичину і мали для українського народу страшні наслідки.
Ординці плюндрували й нищили все на своєму шляху, залишаючи за собою пустку. Чоловіків, жінок, хлопчиків, дівчат забирали в полон, а тих, хто чинив опір, убивали. Ясир потрапляв на невільницькі ринки в містах Османської імперії. Опинившись у рабстві, невільники були приречені. Найчастіше їх чекала виснажлива праця на земляних та будівельних роботах.
Чоловіки зазвичай ставали гребцями на турецьких галерах-каторгах. Жінки й дівчата потрапляли до гаремів. Хлопчиків-підлітків здавали до султанської гвардії, де з них виховували яничарів.
Внаслідок грабіжницьких походів татар у їхніх руках опинилося пониззя Дніпра. Для контролю над цими землями завойовники засновували там свої "містечка" - Очаків, Ікерман.
З 1450 р. по 1556 р. орди кримських татар вчинили 86 великих
грабіжницьких походів на українські землі. Найбільшого пограбування татар зазнали землі Київщини і Поділля.
Литва і Польща мало дбали про оборону краю. Наймане військо, яке повинно було охороняти українські землі, було близько 4 тис. осіб. Замки, побудовані литовцями для оборони у Вінниці, Брацлаві, Черкасах, Умані, Барі, Каневі та інших містах, були погано оснащені, занедбані й мали невеликі гарнізони.
Через це південно-східні українські землі - Подніпров'я і Побужжя аж до Полісся і Західного Поділля —систематично спустошувалися.
Татарські напади спустошували Поділля, Київщину, Воліть, Холмщину, Галичину й мали для українського народу страшні наслідки.
Наслідки татарських походів на українські землі
1. Татари грабували українські землі, перетворивши південь і центр України майже на пустелю.
2. Захоплювали в полон і продавали в рабство мирних жителів. Лише за 1575 р. татари вивезли з України понад 35 тис.бранців.
3. З хлопчиків-підлітків виховували відданих султанові воїнів-яничарів.
4. Жінки і дівчата потрапляли до гаремів.
5. Збирали данину.
6. Встановлювали для населення різноманітні податки.
7. По-звірячому знущалися з невільників, яких використовували на важких земляних та будівельних роботах, гребцями на турецьких галерах, де вони, прикуті, під нагаями наглядачів, усе своє коротке життя проводили в непосильній і виснажливій роботі веслами, щоб швидше гнати морями військові та транспортні судна турків.
8. Грабували, руйнували і спалювати українські міста.
Найбільшим ринком з продажу рабів стала Кафа (кримське місто Феодосія).
Висновки
1.Постійні напади Кримського ханства, підтримані Османською імперією, були великою трагедією для українського народу.
2.Жах татарської навали і страхіття тяжкого татаро-турецького полону став характерною рисою житія в Україні на цілі століття.
3.Кримське ханство своїми походами загрожувало життєдіяльності українських земель, самому існуванню українського народу, бо втрати України від татарських наскоків становили 2-2,5 млн осіб.
4.Трагедія українського народу від постійних нападів Кримського ханства тривала століття, але Україна вистояла у цих важких випробовуваннях.
Ясир – бранці ,що їх захоплювали татари й турки під час грабіжницьких походів на українські землі.
Яничари – турецька регулярна піхота , створена в 2-й пол . XIV ст. султаном Мурадом І .
Таким чином, українські землі протягом XIV – XVІ ст.. опинились під владою різних іноземних держав і втратили свою державність.
Його влада поширювалася на Крим, пониззя Дніпра, Приазов'я, Прикубання.
Уся повнота влади належала хану і беям (багатим сановникам).
Визначальну роль у його житті відігравало військо.
«Суспільний устрій ханату».
У Кримському ханстві склалася своєрідна система управління, яка частково була запозичена з ісламських країн.
Другим та третім за значенням після хана були офіційно оголошений спадкоємець — калга-султан та нурредін-султан. Вони обидва мали значні володіння, а їхня влада відрізнялася від ханської лише тим, що вони не мали права карбувати власну монету.
Особливе місце в управлінні ханством посідав великий бей — «очі та вуха хана». Він командував особистою гвардією, стежив за порядком у столиці — Бахчисараї, затверджував усі судові справи.
За зовнішню безпеку ханства й відносини з ордами, що кочували за межами Криму, відповідав ор-бек.
Усі найважливіші питання в житті ханства (війни та миру, витрат на утримання ханського двору тощо) вирішувалися на державній раді — дивані, до якої входили найвищі посадовці ханства.
Важливу роль в управлінні ханством відігравав релігійний лідер — муфтій, який завідував судами, церковними володіннями, освітою.
Основну масу населення ханства складали прості вільні люди, які займалися переважно скотарством (особливо конярством). У південній частині Криму було розвинуте й землеробство. Тут вирощувалися злакові, городні культури; процвітали виноградарство й садівництво.
Але головним заняттям в житті кримських татар були грабіжницькі походи.
Основою зовнішньої політики ханства стало пограбування сусідніх країн.
Новостворена кримськотатарська держава була слабкою і в політичному, і в економічному аспекті. Господарство Кримського ханства базувалося на кочовому скотарстві і примітивному землеробстві, тому не забезпечувало необхідні потреби населення. Отож грабунок сусідів був основою економічного благополуччя ханства.
Постійна боротьба за владу значно ослаблювала Кримське ханство.
Наступник Хаджі-Гірея — хан Менглі-Гірей захопив Причорномор'я.
У середині XVI ст. у складі ханства були землі від гирла Дніпра до гирла Дону і річки Кубані.
Самостійним Кримське ханство було недовго.
У 1475 р. до Криму вдерлися війська Золотої Орди і знать ханства звернулася за допомогою до Туреччини. Турецькі гарнізони було введено в Керч, Євпаторію, Очаків та інші міста.
У 1478 р. Кримський хан Менглі-Гірей (1478 - 1515 pp.) уклав союз з Туреччиною і визнав себе васалом турецького султана. Він повинен був брати участь у воєнних кампаніях султана.
Влада хана в Криму зберігалася, але була істотно обмежена султаном. Південь Криму й Азов стали окремою турецькою провінцією. Для Османської імперії Кримське ханство слугувало потужним засобом тиску на Польщу й Москву.
У другій половині XV ст. Кримське ханство встановило контроль над землями Північного Причорномор'я та Приазов'я. Маючи у своєму розпорядженні численну армію (в той час вона становила 100 тис. вершників), татари розпочали грабіжницькі походи на українські землі.
Причини грабіжницьких походів .
1. Кримські татари займалися в основному кочовим скотарством, що не забезпечувало ні потреб держави, ні засобів для прожиття місцевого населення.
2. Географічне положення ханства.
3. Існування численної армії, добре організованої, в якій існувала сувора дисципліна. Велика швидкість пересування татар, кожен з яких мав по кілька коней.
4. Підтримка Турецької імперії.
5.Нездатність Польсько-Литовської держави захистити свої південні кордони
Головною метою татарських наскоків було здобуття ясиру (полонених українців), яких потім продавали на невільницьких ринках у Кафі. Торгівля невільниками була головним джерелом збагачення ханства.
1448 р. -- татари вперше вторглися на землі Поділля.
1482 р. -- внаслідок грабіжницького походу кримських татар було
спустошено Правобережну Україну, зруйновано Київ, пограбовано церкви. У полон потрапило безліч люду, не зміг урятуватися й сам київський воєвода з родиною.
Від 1482 р. татарські походи відбувалися щорічно, а то й двічі – тричі на рік. Орди кримського хана спустошували Поділля, Київщину, Волинь, Холмщину й Галичину і мали для українського народу страшні наслідки.
Ординці плюндрували й нищили все на своєму шляху, залишаючи за собою пустку. Чоловіків, жінок, хлопчиків, дівчат забирали в полон, а тих, хто чинив опір, убивали. Ясир потрапляв на невільницькі ринки в містах Османської імперії. Опинившись у рабстві, невільники були приречені. Найчастіше їх чекала виснажлива праця на земляних та будівельних роботах.
Чоловіки зазвичай ставали гребцями на турецьких галерах-каторгах. Жінки й дівчата потрапляли до гаремів. Хлопчиків-підлітків здавали до султанської гвардії, де з них виховували яничарів.
Внаслідок грабіжницьких походів татар у їхніх руках опинилося пониззя Дніпра. Для контролю над цими землями завойовники засновували там свої "містечка" - Очаків, Ікерман.
З 1450 р. по 1556 р. орди кримських татар вчинили 86 великих
грабіжницьких походів на українські землі. Найбільшого пограбування татар зазнали землі Київщини і Поділля.
Литва і Польща мало дбали про оборону краю. Наймане військо, яке повинно було охороняти українські землі, було близько 4 тис. осіб. Замки, побудовані литовцями для оборони у Вінниці, Брацлаві, Черкасах, Умані, Барі, Каневі та інших містах, були погано оснащені, занедбані й мали невеликі гарнізони.
Через це південно-східні українські землі - Подніпров'я і Побужжя аж до Полісся і Західного Поділля —систематично спустошувалися.
Татарські напади спустошували Поділля, Київщину, Воліть, Холмщину, Галичину й мали для українського народу страшні наслідки.
Наслідки татарських походів на українські землі
1. Татари грабували українські землі, перетворивши південь і центр України майже на пустелю.
2. Захоплювали в полон і продавали в рабство мирних жителів. Лише за 1575 р. татари вивезли з України понад 35 тис.бранців.
3. З хлопчиків-підлітків виховували відданих султанові воїнів-яничарів.
4. Жінки і дівчата потрапляли до гаремів.
5. Збирали данину.
6. Встановлювали для населення різноманітні податки.
7. По-звірячому знущалися з невільників, яких використовували на важких земляних та будівельних роботах, гребцями на турецьких галерах, де вони, прикуті, під нагаями наглядачів, усе своє коротке життя проводили в непосильній і виснажливій роботі веслами, щоб швидше гнати морями військові та транспортні судна турків.
8. Грабували, руйнували і спалювати українські міста.
Найбільшим ринком з продажу рабів стала Кафа (кримське місто Феодосія).
Висновки
1.Постійні напади Кримського ханства, підтримані Османською імперією, були великою трагедією для українського народу.
2.Жах татарської навали і страхіття тяжкого татаро-турецького полону став характерною рисою житія в Україні на цілі століття.
3.Кримське ханство своїми походами загрожувало життєдіяльності українських земель, самому існуванню українського народу, бо втрати України від татарських наскоків становили 2-2,5 млн осіб.
4.Трагедія українського народу від постійних нападів Кримського ханства тривала століття, але Україна вистояла у цих важких випробовуваннях.
Ясир – бранці ,що їх захоплювали татари й турки під час грабіжницьких походів на українські землі.
Яничари – турецька регулярна піхота , створена в 2-й пол . XIV ст. султаном Мурадом І .
Таким чином, українські землі протягом XIV – XVІ ст.. опинились під владою різних іноземних держав і втратили свою державність.
Комментариев нет:
Отправить комментарий
Примечание. Отправлять комментарии могут только участники этого блога.