Українські землі під владою Московії, Угорщини, Буковини. Тема п’ята.

Наприкінці XV — на  початку  XVI  ст. Велике князівство Литовське веде війни з Московським царством, що претендує на руські землі. Воєнні дії йшли зі  змінним успіхом,  проте  Литва  поступово  втратила майже третину своєї території. Під владу Москви відійшли Чернігово-Сіверські землі та Смоленськ.

Завдання :
-- опрацювати  § 20   матеріал блога
-- виписати і вивчити :

-- коли, які українськіземлі і внаслідок чого відійшли до Московської 
   держави
-- дати – 1503р.. 1508 р.
-- ім’я --  Костянтин Острозький, Федір Коріатович
-- що таке Закарпаття
-- коли і під владою якої держави опинолось Закарпаття
-- адміністративно-теріторіальний устрій Закарпаття
-- 1526 р.
-- що таке Буковина
-- коли і у складі яких держав перебувала Буковина
-- поняття – асиміляція, дворянство, магдебурзьке право,панщина

1503 р. -- входження до  Московського князівства  Чернігово-Стародубського й Новгород-Сіверського князівств.

1508 р.-- Литва підтвердила відмову від земель Чернігівщини й Сіверщини. Останню було поділено на повіти, очолювані воєводами, котрі зайняли місце тамтешніх князів, володіння яких ліквідовувалися.

Приєднання Чернігівщини й Сіверщини зумовило утвердження в них соціально-політичного устрою, притаманного Великому князівству Московському.

Костянтин Острозький (рік народження невідомий - 1530) Український князь, видатний полководець і державний діяч Великого князівства Литовського,організував захист українських земель від набігів кримських татар, брав участь у московсько-литовських війнах, надавав підтримку православній церкви.

Костянтин Острозький. Князівський рід Острозьких походив від волинської гілки Мономаховичів-Рюриковичів, нащадків Романа й Данила Галицьких. Перша  згадка  про Костянтина Острозького  датована  1486  р., коли він  у супроводі  старшого  брата  при­був  до великокняжого  двору  у  Вільно  на військову службу. Костянтин Острозький  виявив  свій героїзм  та здачу  у литовсько-московській війні 1492-1494рр.  Спочатку  його призначили намісником  замків-фортець Вінниці і Брацлаві, де він очолив оборону  Півдня  України  від кримсько-та­тарських набігів. Восени 1497 р. Костянтин Острозький став першим гетьманом Великого князівства Литовського. 

Під час наступної московсько-литовської війни 1500-1503 рр. гетьман потрапив у полон, звідки йому вдалося втекти у 1507 р. За це гетьмана нагородили Луцьким староством і титулом маршалка Волинської землі.

У  битві  під  Оршею  (1514  р.)  Костянтин  Острозький  повністю реабілітувався за  колишню  поразку,  забезпечивши  перемогу литовському війську. Війна тривала до 1522 р. і завершилася п'ятирічним перемир'ям.

Відзначився  Костянтин  Острозький  і  у  боротьбі  з татарами. Загалом  він провів  близько  60  битв  із  завойовниками,  в основному переможних.До  кінця життя  Костянтин  Острозький  очолював русько-литовські військові сили. Він був призначений каштеляном Віленського замку та  тракайським  воєводою — ці два  пости вважалися найвищими у посадовій структурі Литви. Цікаво, що Костянтин Острозький був першим православним, який обійняв ці посади. Коштом  Костянтина  Острозького  було  споруджено, реставровано 

та оздоблено чимало храмів Острога, Турова, Дубна, Вільна, Києва та інших міст. Особливо опікувався він Києво-Печерським монастирем,  де  були поховані  його предки  і  де  він  хотів  бути  похований сам. Помер князь у 1530 р.

                                                     Закарпаття

Закарпаття (Карпатська Україна, Підкарпатська Русь) — історико-географічний край на південному заході України, у Центральній Європі, обіймає південне узбіччя Карпат та прилеглу до них частину низовини, розташовані в басейні р. Тиси. Приблизно збігається з територією сучасної Закарпатської області.

—  На початку XI ст. Закарпаття потрапило під владу Угорщини.

—  У  1280-1320  рр.  його  східна  частина  входила  до  складу   

Галицько-Волинського  князівства, проте згодом знову повернулася до Угорщини.

—У продовж  ХІІІ-ХУ  ст. відбувалося позбавлення українців політичних     прав і свобод, закріпачення селянства

Українські землі поділяються на територіально-адміністративні одиниці - комітати. Їх очолювали призначені королем намісники -ішпани (жупани ), що мали адміністративну, військову й судову владу. Землі роздавалися угорським дворянам, католицьким храмам й руській знаті, котра почала переймати угорську мову, католицьку віру, звичаї, побут, культуру.

— 1526р. — унаслідок поразки в битві з турецькою армією Угорщина 

     припинила незалежне існування.  Східне  Закарпаття  відійшло  

     Трансільванії, західне — «Священній Римській імперії».

Східне Закарпаття відійшло Трансільванії, західне   (Пряшівщина та Ужгородщина) ввійшла до складу Австрії. яка перебувала в  «Священній Римській імперії».

князь Федір Коріатович (? — 1414) — литовський князь з роду Коріятовичів . Близько 1389 р. Федір Коріятович успадкував Поділля по смерті старших братів. 1392 року вступив в союз з Свидригайлом —  що також противився політиці Ягайла, спрямованій на повне підпорядкування удільних князівств аж до їх ліквідації.Осінню 1393 молдовсько-подільські війська потерпіли поразку; Федір Корятович покинув Поділля під натиском Вітовта і з сім'єю виїхав в Угорщину.  Був прийнятий угорським королем Сигізмундом I. Свої права на Поділля він передав угорському королю,за це отримав    жупи Берег и Шарош, а в 1393(1396 р. ) — в пожиттєве володіння  Мукачівску  и Маковицьку  домінії. 

В 1393–1414 рр. був власником Бардіїва. Заснував монастир в Мукачеві і привів на Закарпаття близько 40 тисяч українців з Поділля. Тут він побудував новий замок Паланок, заклав Свято-Миколаєвський монастир з бібліотекою, який доволі довго бул головним культурним центром Закарпаття. Федір Кориатович укріплював і развивав господарство  у своїй домінії, подтримував православіє і руську культуру 

У 1394 р., зазнавши поразки від Вітовта, переселився із соратниками в Закарпаття. Угорський король призначив його управителем Мукачівського королівського володіння й намісником Березького комітату. До кінця свого життя (помер у 1414 р.) князь захищав національно-релігійні інтереси місцевого руського населення, зокрема заснував православний монастир Св. Миколи на Чернечій горі біля Мукачевого, його дружина Ольга - жіночий монастир на Сорочиній горі неподалік с. Підгоряни. З часом постає православне єпископство з центром у Мукачевому. Православна віра перетворюється на ту духовну силу, завдяки якій більшість русинів зберегли рідну мову, культуру, національну свідомість.

Домінія (або табулярна власність) — форма земельної власності (вотчинної, церковної, державної) у період феодалізму, що поєднувалася з уособленою владою шляхти, церкви, держави.

                                                  Буковина

Буковина - назва земель, розташованих між середньою течією Дністра і Головним Карпатським хребтом у долинах верхніх течій Пруту й Серету. Нині Північна Буковина входить до складу України (Чернівецька обл.), а Південна - до Румунії. Назву краю дали букові ліси, яких було багато в ХІV-ХV ст.

—  Із  XII  ст.  перебувала  у  складі  Галицько-Волинського князівства.

—  У XIII ст. на буковинських землях виникає окрема Шипинська  земля, що визнала зверхність Золотої Орди.

—  Із середини XIII ст. увійшла до Угорщини.

-- 1359 р. -  утворення Молдавського князівства й входження до його складу Буковини.

—  1359  р.  Шипинська  земля  увійшла  до  Молдовського  князівства  

     як  автономія,  але  протягом століття самостійність була втрачена, 

     а територія розділена на Чернівецьку і Хотинську волості.

—  1538 р.  ( деякі джерела -- 1514 р. ) Молдавія визнала зверхність 
     Османської імперії;  

     Буковина потрапила під владу Османської імперії.
     На  землях  Буковини  створена Хотинська райя

Перебування українських земель у складі Московського князівства, Угорщини та Молдавії позбавило їх самостійного політичного життя, призвело до змін у соціально-економічному розвитку й створило загрозу асиміляції їх населення.

Асиміляція – злиття одного народу (або частини ) з іншим  через засвоєння його мови, культури тощо; втрата своєї мови, культури, національної свідомості.

Дворянство - соціальний стан, наділений привілеями (переважно спадковими). Термін «дворяни» відомий в Україні з XII ст. Спочатку вони були слугами при князівських дворах, а згодом перетворилися на власників землі.

Панщина -  примусова неоплачувана праця залежних селян у господарстві пана – землевласника.

Магдебурзьке право – міське право, запроваджене  у Німеччині, за якими міста частково звільнялися від підпорядкування центральній адміністрації, владі феодалів і створювали органи самоврядування.