Культура Галицько-Волинського князівства. Тема четверта.

Особливості розвитку культури Галицько-Волинського князівства

І.Культура Галицько-Волинської держави у першій половині XIV ст. переживала піднесення. Цьому сприяли: 

•  розвиток економіки; 

•  розбудова міст. 

2.Культура Галицько-Волинського князівства XII—XIII ст. була складовою частиною культури давньоруської. Одночасно вона—самобутня й оригінальна. 

3.Величезну роль у культурному житгі Галицько-Волинської держави відігравала церква. 

4.Основною рисою культури Галицько-Волинської держави були її тісні зв'язки з іншими землями Київської Русі. 

5.Для культури Галицько-Волинської доби характерне поєднання слов'янської спадщини і нових рис, поява яких була зумовлена зв'язками з Візантією і Центральною Європою, з країнами Сходу.

                                                                            Освіта.

Освіта та писемність завжди були ознакою могутності та культурності будь-якої держави. 

1.Повсюди у містах, а також у сільській місцевості при церквах, існували школи, у яких навчали грамоті. 

2. Освітні центри засновували при дворах князів. 

3. Окремі багаті люди здобували вищу освіту за кордоном. 

4.Освічені люди,знавці іноземних мов працювали у князівських і єпископських канцеляріях.Вони готували тексти грамот, вели дипломатичне листування. 

5. При церквах і монастирях створювати переписувальні майстерні. 

6. При дворі волинського князя Володимира Васильковича була велика книгописна майстерня. Князь сам переписував книги, робив для них дорогоцінні оправи й розсилав різним церквам як подарунок.

7. Книги коштували дуже дорого, бо переписували їх від руки. Князь Володимир Васильковим за один молитовник заплат 8 гривень, а ціле село купив за 50 гривень. 

8. Галицькі храми й монастирі були головними місцями зберіганні книжкових багатств князівства. 

9. При монастирях створювали бібліотеки. Велика бібліотека була при Успенському кафедральному соборі. 

10.До найдавніших галицьких рукописних книг належить 

Галицьке євангеліє  1144 року, написане на 228 аркушах і має багате оздоблення заставками.Використовували для оздоблення червони синій та охровий кольори. Було використано шкури з 45 телят. 

Пергамент виготовляли так: шкуру промивати, золили в розчині і

очищали від залишків м'яса, жиру чи шерсті. Потім її оброблялі крейдою та яйцями, розтягували для висихання на рамках. 

11. У Гачичі було створено визначні пам'ятки давньоруської писемності: 

• Добрилове Євангеліє  1164 року; 

•  Галицьке Євангеліє   1266 року; 

•  Євангеліє тлумачення святого Георгія, XIII ст. 

Усі книги були в оправах, оздоблені перлами, золотом та  коштовним камінням, з чудовими мініатюрами.

                                                    Літописання 

Літописання в Галицькій землі з'явилося рано. Вважають, що у Перемишлі було написано "Повість про осліплення теребоатянського князя Василька Ростиславича" у 1097 році яка увійшла до "Повісті минулих літ". 

Було написано Галицько-Волинський літопис, який охоплює події з 1201 р. по 1292р. і складається з двох частин.Першу (життєопис Данила Галицького) було написано в Холмі. У цій частині звеличується політика Данила  — спадкоємця й продовжувача справі давніх володарів Києва  - Святослава Ігоровича та Володимирі Великого. Волинська частина літопису починається  1261 роком.

Галицько-Волинський літопис відкрив у 1809 р. знаменитий історик М. Карамзін. Цей літопис є цінним історичним джерелом літературною пам'яткою XIIIст.

                                                      Архітектура.

Успенський собор у Володимирі. 1161

Свято-Успенський собор у Володимирі-Волинському — єдина пам'ятка на Волині доби Київської Русі, що збереглася до нашого часу. Був збудований князем Мстиславом Ізяславичем 1160-1161 рр. за типом шестистовпного хрестовокупольного одноверхого храму, що свідчить, що його зводили київські будівничі.

Стіни храму гармо¬нійно розчленовані арками на півколонках; храм мав фрескові розписи. На 1829 р. він являв собою суцільну руїну — обвалились склепіння і купол. Своїм відродженням со¬бор завдячує турботам відкритого у грудні 1887р. у Володимирі-Волинському Свято-Володимирського братства.

Церква святого Пантелеймона в Галичі – кінець ХІІ ст.. 

Церква  Святого  Пантелеймона — найстаріший і єдиний зі  збережених храмів Галицько-Волинського князівства, заснований у 1194 році князем Романом Мстиславичем. Розташований у селі Шевченкове поблизу сучасного Галича (Івано-Франківська область).  

Храм св. Пантелеймона — це монументальна хрестобанна церква зі зразками вишуканого білокам'яного різьб¬лення і численними рисунками та графіті на стінах. Спорудження храму було закінчено 1194 р. Він був розташований у центрі добре укріпленого городища. 

У споруді церкви Святого Пантелеймона переплелися риси староукраїнської і романської архітектур. Вона являє собою чотиристовпний хрестовобанний храм, у якому на підпружних арках, що спираються на стовпи, здіймається кругла баня з купольним завершенням.Найбагатшим за формою і декором є західний портал. Він значно виступає за площину фасадної стіни і своїми формами нагадує проспективні портали в романській архітектурі Західної Європи. Портал оздоблюють дві пари колон із капітелями. Фусти колон, які ближчі до входу, оздоблені посередині вузлами. На краях плінтусів, що під базами, вирізьблені так звані «жаби». Ці колони автентичні,  вони єдині не були зруйновані артилерійським обстрілом 1915 року.

Найбільшого руйнування завдала пам'ятці Перша світова війна. Після реставрації, яка завершилася 1926 р., церкві повернули іі майже попередній вигляд, що зберігся до нашого часу.

                                                      Живопис

Дорогобузька ікона Богородиці 

Ця ікона є найвидатнішою і найхарактернішою пам'яткою малярської культури Княжої доби. Її було винайдено в середині 80-х рр. XX ст. в Успенській церкві в с. Дорогобужі на Волині. Ця ікона, яку датовано   орієнтовно 1300 р.( деякі вчені датують останньою третиною ХІІІ ст..), на сьогодні є найбільш раннім твором волинського малярства з усіма властивими йому прикметами. Найбільшою разючою відмінністю в усіх типах і видах таких ікон є композиційне розміщення постаті Божої Матері. Вона зображена прямо, гордовито, велично. Погляд великих очей спрямований на глядача, обличчя спокійне, врівноважене. Постать Дитини має фронтальне зображення голови з легким поворотом очей до Матері. Збережена візантійська манера письма. 

Для всієї композиції характерна  округлість, завершеність малюнка й пластичність форми. Обличчя  облямоване  прекрасно орнаментованою широкою  стрічкою,  що немовби світиться, кидаючи неяскраві рефлекси на лик Марії