Внутрішня та зовнішня політика Данила Галицького. Тема четверта.

Завдання :
-- опрацювати § 17  і матеріал блога
-- виписати і вивчити :

-- ім’я Данило Галицький
-- дати : 1234 р., 1238 р., 1239 р., 1245 р., 1253 р., 1264 р.
-- напрями зовнішньої політики 
--  напрями внутрішньої політики
-- значення діяльності


Спадкоємцями Романа були два малолітні сини, Данило і Василько; їх опікункою і регенткою була Романова вдова – Анна. У справи Галицько-Волинської держави почали втручатися сусідні держави, Угорщина й Польща,так настав період сорокарічної громадянської війни (1205—1245рр.).

У 1211 р. галицькі бояри під час однієї з усобиць виганяють княгиню Анну Романову з синами з Галича, а самі правлять від імені малолітнього князя Данила Романовича. Княгиня Анна Романова разом з синами Данилом і Васильком перебували у вигнанні в Угорщині.

У 1223 р. князь Данило Галицький збудував місто Холм, нову столицю держави, і перевів туди єпископат. Разом з іншими руськими князями Данило Галицький брав участь у битві з монголами на Калці.

У 1238 році Данило здобув галицький престол. 

Князь Данило Галицький ( 1201 --1264 рр. ) Один із найвидатніших князів української історії, мудрий, талановитий, далекоглядний правитель, хоробрий воїн і здібний полководець, мужній лицар, залишив добру славу для нащадків. Сильна особистість, високоосвічена людина свого часу. Знав німецьку, угорську, польську, литовську, грецьку й латинську мови. "Мудрий як Соломон", — так літописець називав Данила Галицького. Данило гідно продовжував справу свого батька Романа, який об'єднав Галицьке і Волинське князівства. "Працею свого життя він відбудував державу свого батька Романа і заклав основи її подальшого розвитку" 
(І. Крип'якевич). 

Був наполегливим і цілеспрямованим, намагався зміцнити князівство своїми справами, був вірним об'єднавчій політиці свого батька. Його діяльність слугувала прикладом для наступних поколінь з утвердження сильної, могутньої Галицько-Волинської держави.

Навесні 1238 р.  Данило розгромив тевтонських лицарів під Дорогичином. 

У 1239 р. Данило Галицький оволодів Волинню, Києвом, посадив у Києві свого намісника воєводу Дмитра, став великим князем Київським.

Проте поширити свою владу на всю Галичину він зміг після перемоги в битві під Ярославом на  річці  Сян у 1245 р. над об’єднаним польсько-угорським військом та галицькими боярами. У  цій битві Данило отримав блискучу перемогу. Галицько-Волинський князь підтвердив свою славу хороброго воїна й  мудрого полководця. 

Ця перемога мала велике історичне значення.
По-перше, вона надовго зупинила aгpeсію Угорського Королівства на північ від Карпат;
по-друге, піднесла міжнародний авторитет  Галицько-Волинської  держави. Після цього угорський король змушений був налагодити дружні стосунки з   Данилом i навіть  одружив  свою  дочку  із  сином Данила Левом. На честь цього шлюбу Данило заснував Львів.
По-третє, влада Данила була поширена на всю Галичину.
Велич Галицько-Волинської держави була відновлена.

Тим часом на Україну вдруге напали монголи. Здобувши Київ, татари пішли на Волинь і Галичину (1241 р.).

Монгольська руїна спіткала тільки найбільші міста й оселі при тих шляхах, якими вони проходили, — зрештою, край доволі скоро приходив до ладу. Але небезпека нового нападу тривала.

Данило прагнув створити антимонгольську коаліцію європейських держав, однак це йому не вдалося. Тому, щоб уберегти свої землі від спустошення монголо-татарами, він поїхав на переговори з ханом Батиєм до Золотої Орди, де добився підтвердження своїх прав на Волинь і  Галичину. Політика Данила була спрямована на те, щоб дістати перепочинок i  зібрати сили для вирішальної боротьби.



Данило звернувся до Папи  Римського Інокентія IV  з   проханням допомогти зібрати рицарів Європи на хрестовий похід проти монголо-татар, погоджуючись за це на перехід своїх земель під церковну юрисдикцію Риму. 

1253 р. він отримав  від  Папи Інокентія  IV  королівську корону. Коронували його в   Дорогичині на Підляшші. Від того часу вci західні хроністи почали титулувати Данила  королем, а Галицько-Волинську державу  — Руським королівством. Але Папа не надав реальної допомоги Данилові в боротьбі проти орди, і взаємини між Данилом Галицьким i  Римом не переросли у  стійкий союз: ні Папа римський, ні князі не спромоглися на воєнну допомогу для поневоленої Східної Європи. Данило міг розраховувати тільки на власні сили.

Наприкінці 1254 р. Данило Галицький перейшов у наступ проти військ Куремси, який намагався окупувати Галицьке пониззя. Унаслідок рішучих дій князю вдалося відвоювати в кочівників землі вздовж Південного Бугу, Случі та Тетерева. До його планів уходило визволення Києва, але саме в цей час литовський князь Міндовг розриває укладений 1254 р. військовий союз, який було скріплено заручинами сина Данила — Шварно та дочки Міндовга. Це різко змінює ситуацію — протягом 1255—
1256 pp. безперервно триває протистояння з Литвою.
Змінивши слабкого Куремсу на досвідченого Бурундая, якого літописець називає «безбожним, лихим, окаянним», у 1258 р. Орда розпочала новий масований наступ. Не маючи сил для протидії, Данило Галицький під тиском вимог Бурундая був змушений віддати наказ про знищення укріплень Володимира, Луцька, Львова, Кременця, Данилова та інших міст. Збереглися лише оборонні споруди неприступного Холму.


Внутрішня політика князя 
1.Вів боротьбу з непокірними боярами й остаточно ліквідував боярську опозицію, стративши багатьох бояр, які становили могутню силу і не хотіли коритися князівській владі (у найнебезпечніших бояр було відібрано їхні маєтки). 
2.У боротьбі проти великих бояр спирався на міщан, селян, дрібних і середніх бояр, духовенство. 
3. Встановив сильну князівську владу, укріплював її авторитет. 
4.Створив центральний апарат управління з вірних собі людей, постійно вдосконалював його, спираючись на досвід інших країн.

5.Столицею свого князівства Данило Романович обрав Холм, де побудував оборонні споруди, церкви. 

6. Збудував чимало міст, у тому числі Львів (1256 p.). 





7. Провів глибокі реформи в усіх галузях житгя. 
8. Було створено необхідні умови для розвитку сільського господарства, ремесел, промислів, торгівлі. Запрошував ремісників і купців з інших країн, сприяв розвиткові внутрішньої та зовнішньої торгівлі, соляних промислів. 
9. Зміцнив західні кордони князівства. 
10.Об'єднав під своєю владою всі українські князівства, крім Чернігівського і Сіверського. 
11. Дія боротьби з монголо-татарами Данило уклав союз із володимиро-суздальським князем Андрієм Ярославовичем.
12.Для утвердження позицій православ'я у 1246 році призначив митрополитом свого сподвижника  — друкаря Кирила, чим значно зміцнив становище церкви. 

13.Проводив реорганізацію війська. Вперше важкоозброєну кінноту було одягнуто у європейські рицарські обладунки, ввів легкоозброєну кінноту — стрільців. Ударною силою його війська стала важка озброєна кінна дружина, а також селянське міщанське ополчення.








                          Зовнішня політика князя Данила Галицького

1.1238р. Данило Галицький розгромив війська хрестоносців під Дорогочином. Узяв у полон магістра ордену німецьких рицарі Бруна. 
2.1245 р. здобув блискучу перемогу в битві з військом угорського короля та його союзниками поблизу міста Ярослава на Сяні. Ярославська битва надовго зупинила агресію Угорського королівства на північ від Карпат. 
3. Знову поширив свій вплив на Київ, де залишив воєводу Дмитра управляти Києвом. 
4. Успішно воював з польськими і литовськими феодалами. 
5.Здійснив кілька походів на литовське плем'я ятвягів, які нападали на прикордонні землі Волині. 
6.Поширив свій вплив на Турово-Пінське князівство. 
7.Після нападу на Галицько-Волинське князівство монгольських військ, які захопили Кам'янець, Ізяслав, Луцьк, Володимир,; після тривалої облоги знищили Галич, і щоб утримати за собою Галичину, Данило змушений був наприкінці  1245 року виїхати до Золотої Орди, щоб тим самим отримати перепочинок і зібрати сили для вирішальної боротьби. 
8. Досяг порозуміння з монголо-татарами і не допустив плюндрування своєї землі, хоч і мусив зруйнувати укріплення її міста (Львова, Володимира, Луцька та інших) після походу монгольського війська в Галичину на чолі з Бурундаєм. 
9. Намагався створити антиординську коаліцію і тому уклав союз з
володимиро-суздальським князем Андрієм Ярославичем. 
10. Для зміцнення відносин із сусідами у  1246 році одружив свого сина Лева з дочкою угорського короля.
11. Налагодив відносини з князями мазовецьким і краківським, а невдовзі уклав мирну угоду з Литвою. 
12. Щоб вести спільну боротьбу проти Золотої Орди, його дочка вийшла заміж за великого князя володимирського Андрія Ярославовича, а брат Василько одружився з сестрою Олександра Невського.