Завдання :
-- опрацювати § 34 і матеріал блога
-- виписати і вивчити :
-- що таке елліністичні держави
-- у чому особливість елліністичних держав
-- які найбільші держави утворилися на теренах держави Александра
Македонського
-- яка була форма правління в цих державах
-- поняття – монархія
-- яка з цих держав була найміцнішою,хто був правителем ? Столиця ?
-- яка держава була найбільшою за територією ? Хто заснував ?
Найбільші міста ?
-- яка з держав переживала нелегкі часи ? Хто її заснував ?
-- які згодом з’явились нові держави ? Чому ? Де ?
-- що таке доба еллінізму
-- що таке еллінізація
-- основні риси еллінізму
-- повторити матеріал § 31, 33, 34
Унаслідок греко-македонських завоювань утворилася величезна держава, яка простягалась від Балканського півострова до річки Інд, — імперія Александра Македонського. Столицею її стало місто Вавилон. На завойованих землях Александр свідомо прагнув поширити грецьку культуру і мову. Він запрошував греків переселятися в нові, збудовані для них міста — такі, як Александрія Єгипетська. Александр заснував 20 міст і кожне назвав своїм ім’ям.
Скрізь життя було організоване за грецьким зразком. На основі своєї рідної культури Александр мріяв створити нову світову державу, в якій панували б рівність усіх громадян, свобода, добробут. Майже в усіх областях держави Александра управителями були його віддані полководці. Проте він залучав до свого оточення і знатних персів, призначаючи їх на високі посади. За наказом царя перських хлопчиків зі знатних родин навчали грецькій мові та македонській військовій справі. Заохочувалися також шлюби греків і македонців із місцевими жінками.
-- опрацювати § 34 і матеріал блога
-- виписати і вивчити :
-- що таке елліністичні держави
-- у чому особливість елліністичних держав
-- які найбільші держави утворилися на теренах держави Александра
Македонського
-- яка була форма правління в цих державах
-- поняття – монархія
-- яка з цих держав була найміцнішою,хто був правителем ? Столиця ?
-- яка держава була найбільшою за територією ? Хто заснував ?
Найбільші міста ?
-- яка з держав переживала нелегкі часи ? Хто її заснував ?
-- які згодом з’явились нові держави ? Чому ? Де ?
-- що таке доба еллінізму
-- що таке еллінізація
-- основні риси еллінізму
-- повторити матеріал § 31, 33, 34
Унаслідок греко-македонських завоювань утворилася величезна держава, яка простягалась від Балканського півострова до річки Інд, — імперія Александра Македонського. Столицею її стало місто Вавилон. На завойованих землях Александр свідомо прагнув поширити грецьку культуру і мову. Він запрошував греків переселятися в нові, збудовані для них міста — такі, як Александрія Єгипетська. Александр заснував 20 міст і кожне назвав своїм ім’ям.
Скрізь життя було організоване за грецьким зразком. На основі своєї рідної культури Александр мріяв створити нову світову державу, в якій панували б рівність усіх громадян, свобода, добробут. Майже в усіх областях держави Александра управителями були його віддані полководці. Проте він залучав до свого оточення і знатних персів, призначаючи їх на високі посади. За наказом царя перських хлопчиків зі знатних родин навчали грецькій мові та македонській військовій справі. Заохочувалися також шлюби греків і македонців із місцевими жінками.
Після смерті Александра Македонського розпочалася тривала і запекла боротьба між полководцями та родичами царя за владу і землі величезної держави. У цій боротьбі загинули мати, дружина, маленький син Александра, чимало його сподвижників. Зрештою імперія розпалася на кілька самостійних держав.
Енергійний і хитрий Птолемей захопив Єгипет ; Селевк — Сирію, Вавілонію, Персію; Антигон — Македонію й Північну Грецію. Згодом на території Східного Середземномор’я утворилися й інші греко-македонські держави.
Енергійний і хитрий Птолемей захопив Єгипет ; Селевк — Сирію, Вавілонію, Персію; Антигон — Македонію й Північну Грецію. Згодом на території Східного Середземномор’я утворилися й інші греко-македонські держави.
Держави, що утворилися в результаті розпаду імперії Александра в Середземномор’ї, називають елліністичними.
Їх розквіт припадає на III ст. до н.е.
Політичний устрій цих держав поєднував елементи управління і "східних держав" і грецьких полісів.
Наслідуючи давньосхідні традиції, елліністичні правителі — полководці Александра — проголошували себе царями, мали величезну владу, передавали її у спадок, розпоряджалися всіма землями.
Формою правління в цих державах була монархія.
Монархія – це форма правління держави при якої вся влада належить одній людині і передається у спадок.
Найміцнішою з елліністичних держав історики вважають Єгипет, зі столицею — Александрією, де правив талановитий полководець Птолемей.
Птоломей у IV ст. до н.е. заснував нову династію царів Єгипту — династію Птолемеїв, що володарювала майже три століття.
Столиця держави -- Александрія ,стала найбільшим містом світу, яке сучасники порівнювали із центром Всесвіту.
У забудові Александрії було враховано досягнення античного містобудування й архітектури. Рівні широкі вулиці перетиналися під прямим кутом. Близько третини міста займав комплекс царських споруд: окрім власне царського палацу, до нього належали інші споруди й паркові ансамблі. Александрія була великим портом.
Птолемеї турбувалися про господарський розвиток країни. Було відновлено та побудовано чимало нових каналів. У країні вирощували пшеницю, льон, папірус. З’явились і нові для Єгипту культури — рис і бавовна . Для посівів із державних складів видавали сортове насіння. Завдяки цьому з III ст. до н.е. Єгипет став найбільшою житницею Середземномор’я. Розквітали ремесла й торгівля. Особливо славилися в античному світі єгипетські вироби з кольорового скла, міді, заліза й бронзи, посуд, тканини з вовни та льону тощо.
Найбільшим за територією було Сирійське царство, що існувало в ІV-І ст. до н.е. Засноване одним із охоронців Александра — Селевком, тому його часто називають державою Селевкидів. Тут також було встановлено монархію. Самому Селевкові належать слова:«Завжди справедливо те, що встановлено царем».
Найбільшими містами Сирійського царства були Антіохія та Селевкія. Давні географи й мандрівники стверджують, що в III ст. до н.е. в Селевкії проживало понад 600 тисяч людей. Серед них були греки, македоняни, перси й сирійці. Славою, багатством і величчю Селевкія перевершила Вавилон і суперничала з Александрією.
Їх розквіт припадає на III ст. до н.е.
Політичний устрій цих держав поєднував елементи управління і "східних держав" і грецьких полісів.
Наслідуючи давньосхідні традиції, елліністичні правителі — полководці Александра — проголошували себе царями, мали величезну владу, передавали її у спадок, розпоряджалися всіма землями.
Формою правління в цих державах була монархія.
Монархія – це форма правління держави при якої вся влада належить одній людині і передається у спадок.
Найміцнішою з елліністичних держав історики вважають Єгипет, зі столицею — Александрією, де правив талановитий полководець Птолемей.
Птоломей у IV ст. до н.е. заснував нову династію царів Єгипту — династію Птолемеїв, що володарювала майже три століття.
Столиця держави -- Александрія ,стала найбільшим містом світу, яке сучасники порівнювали із центром Всесвіту.
У забудові Александрії було враховано досягнення античного містобудування й архітектури. Рівні широкі вулиці перетиналися під прямим кутом. Близько третини міста займав комплекс царських споруд: окрім власне царського палацу, до нього належали інші споруди й паркові ансамблі. Александрія була великим портом.
Птолемеї турбувалися про господарський розвиток країни. Було відновлено та побудовано чимало нових каналів. У країні вирощували пшеницю, льон, папірус. З’явились і нові для Єгипту культури — рис і бавовна . Для посівів із державних складів видавали сортове насіння. Завдяки цьому з III ст. до н.е. Єгипет став найбільшою житницею Середземномор’я. Розквітали ремесла й торгівля. Особливо славилися в античному світі єгипетські вироби з кольорового скла, міді, заліза й бронзи, посуд, тканини з вовни та льону тощо.
Найбільшим за територією було Сирійське царство, що існувало в ІV-І ст. до н.е. Засноване одним із охоронців Александра — Селевком, тому його часто називають державою Селевкидів. Тут також було встановлено монархію. Самому Селевкові належать слова:«Завжди справедливо те, що встановлено царем».
Найбільшими містами Сирійського царства були Антіохія та Селевкія. Давні географи й мандрівники стверджують, що в III ст. до н.е. в Селевкії проживало понад 600 тисяч людей. Серед них були греки, македоняни, перси й сирійці. Славою, багатством і величчю Селевкія перевершила Вавилон і суперничала з Александрією.
Елліністична Македонія переживала важкі часи. У пошуках кращої долі значна частина населення переселялася до східних держав. Попри економічну слабкість, Македонія за допомогою сильного війська утримувала під своєю владою місга-держави Балканського півострова.
Першим царем елліністичної Македонії був полководець Антігон. Після його смерті державу охопило полум'я братовбивчих війн і повстань.
Розквіту Македонія досягла за династії, яку заснував Антигон II. Це був визначний правитель, який вважав, що царювання – почесний, але важкий обов'язок. Незважаючи на те, що всі найсильніші грецькі держави повстали проти нього, Антигону II вдавалося успішно протистояти їм і навіть узяти штурмом Афіни, які намагалися звільнитися з-під влади Македонії. За його наступників становище країни ускладнилося. На Македонію зазіхали грецькі міста, повсталі племена, могутній Рим. У 168 р. до н.е. останній цар Македонії – Персей – програв вирішальну битву римлянам і був узятий у полон. Його привезли до Риму і стратили. У 148 р. до н.е. Македонія перетворилася на провінцію Римської республіки.
Тривалі війни за розділ імперії Александра привели до утворення нових елліністичних держав.
У II—I ст. до н. е. посилилося Пергамське царство, розташоване в західній частині Малої Азії. Пергам перетворився на багате впливове місто. Його правитель звелів побудувати Афіні прекрасний храм, щоб богиня мудрості залишила опоганений афінський акрополь, який захопили війська македонського царя.
У середині III ст. до н. е. Пергамське царство досягло вершини своєї могутності. Торгівля, податки, безкоштовна праця тисяч рабів поповнювали царську скарбницю. Раби ткали із золотих ниток тонку міцну тканину — парчу , добували в рудниках дорогоцінну смолу для пахощів. Наприкінці II ст. до н.е. Пергам скорився Риму. Починалася нова епоха в історії Східного Середземномор’я.
Основні риси еллінізму
Після Александра Македонського грецький світ змінився. Його кордони розширились, оскільки багато греків переселились на Схід у міста, засновані великим полководцем і його наступниками. Через 100 років після походу Александра в Малій Азії, Сирії, Єгипті проживало більше греків, ніж у Європі. Цей період учені назвали еллінізмом.
В епоху еллінізму грецька мова перетворилася на мову міжнародного спілкування. В елліністичних державах поширювались не тільки мова, а й спосіб життя греків.
При палацах елліністичних правителів творили грецькі скульптори, поети, філософи. У нових містах будували гімнасії й театри, іподроми й стадіони. У Єгипті й Вавилоні, Фінікії й Середній Азії поширилася грецька релігія. Скрізь зводилися храми на честь Зевса, Афіни, Аполлона.
Грецька і місцеві релігії настільки перемішалися, що люди молилися й приносили жертви одночасно Осірісу й Посейдону, Мардуку й Артеміді.
Бурхливо розвивалася господарство і торгівля. Усю Передню Азію перетинали караванні шляхи, облаштовані спеціальними помешканнями для купців, колодязями й охороною. Морськими шляхами східні товари поширювались на все Середземномор’я та Причорномор’я.
Отже, взаємодія грецького і східного світів була дуже різнобічною і стосувалася не лише культури, а й державного управління, способу життя людей, військової справи тощо. Тому вчені часто називають цей період «зустріччю цивілізацій».
Проте елліністичні держави ослаблювали часті війни та народні заворушення. На той час на Заході значно посилюється Римська держава.
У II-І сг. до н.е. елліністичні держави були завойовані римлянами.
Першим царем елліністичної Македонії був полководець Антігон. Після його смерті державу охопило полум'я братовбивчих війн і повстань.
Розквіту Македонія досягла за династії, яку заснував Антигон II. Це був визначний правитель, який вважав, що царювання – почесний, але важкий обов'язок. Незважаючи на те, що всі найсильніші грецькі держави повстали проти нього, Антигону II вдавалося успішно протистояти їм і навіть узяти штурмом Афіни, які намагалися звільнитися з-під влади Македонії. За його наступників становище країни ускладнилося. На Македонію зазіхали грецькі міста, повсталі племена, могутній Рим. У 168 р. до н.е. останній цар Македонії – Персей – програв вирішальну битву римлянам і був узятий у полон. Його привезли до Риму і стратили. У 148 р. до н.е. Македонія перетворилася на провінцію Римської республіки.
Тривалі війни за розділ імперії Александра привели до утворення нових елліністичних держав.
У II—I ст. до н. е. посилилося Пергамське царство, розташоване в західній частині Малої Азії. Пергам перетворився на багате впливове місто. Його правитель звелів побудувати Афіні прекрасний храм, щоб богиня мудрості залишила опоганений афінський акрополь, який захопили війська македонського царя.
У середині III ст. до н. е. Пергамське царство досягло вершини своєї могутності. Торгівля, податки, безкоштовна праця тисяч рабів поповнювали царську скарбницю. Раби ткали із золотих ниток тонку міцну тканину — парчу , добували в рудниках дорогоцінну смолу для пахощів. Наприкінці II ст. до н.е. Пергам скорився Риму. Починалася нова епоха в історії Східного Середземномор’я.
Основні риси еллінізму
Після Александра Македонського грецький світ змінився. Його кордони розширились, оскільки багато греків переселились на Схід у міста, засновані великим полководцем і його наступниками. Через 100 років після походу Александра в Малій Азії, Сирії, Єгипті проживало більше греків, ніж у Європі. Цей період учені назвали еллінізмом.
В епоху еллінізму грецька мова перетворилася на мову міжнародного спілкування. В елліністичних державах поширювались не тільки мова, а й спосіб життя греків.
При палацах елліністичних правителів творили грецькі скульптори, поети, філософи. У нових містах будували гімнасії й театри, іподроми й стадіони. У Єгипті й Вавилоні, Фінікії й Середній Азії поширилася грецька релігія. Скрізь зводилися храми на честь Зевса, Афіни, Аполлона.
Грецька і місцеві релігії настільки перемішалися, що люди молилися й приносили жертви одночасно Осірісу й Посейдону, Мардуку й Артеміді.
Бурхливо розвивалася господарство і торгівля. Усю Передню Азію перетинали караванні шляхи, облаштовані спеціальними помешканнями для купців, колодязями й охороною. Морськими шляхами східні товари поширювались на все Середземномор’я та Причорномор’я.
Отже, взаємодія грецького і східного світів була дуже різнобічною і стосувалася не лише культури, а й державного управління, способу життя людей, військової справи тощо. Тому вчені часто називають цей період «зустріччю цивілізацій».
Проте елліністичні держави ослаблювали часті війни та народні заворушення. На той час на Заході значно посилюється Римська держава.
У II-І сг. до н.е. елліністичні держави були завойовані римлянами.
супер
ОтветитьУдалить