Завдання для опрацювання
Завдання :
-- опрацювати параграф 16 і матеріал блога
-- виписати і вивчити :
-- Із-за яких земель виникли суперечки між Францією і Англією у XIV ст ?
-- причини Столітньої війни ?
-- характер війни
-- етапи війни
-- дати битв, подій ( де, що, підсумки )
-- Чому на перших етапах війни французи несли поразки ?
-- селянське повстання ( як називалось і чому, коли, причини, хто очолив, підсумки)
-- ім’я Жанна д’Арк ( вміти переказувати про неї )
-- підсумки війни
-- ім’я Людовік XI
Завдання :
-- опрацювати параграф 16 і матеріал блога
-- виписати і вивчити :
-- Із-за яких земель виникли суперечки між Францією і Англією у XIV ст ?
-- причини Столітньої війни ?
-- характер війни
-- етапи війни
-- дати битв, подій ( де, що, підсумки )
-- Чому на перших етапах війни французи несли поразки ?
-- селянське повстання ( як називалось і чому, коли, причини, хто очолив, підсумки)
-- ім’я Жанна д’Арк ( вміти переказувати про неї )
-- підсумки війни
-- ім’я Людовік XI
1328 рік - у Франції припинилася династія Капетінгів (в 1314 році помер Філіп IV, протягом 15 років померли його сини, не залишивши спадкоємців). На престол вступає представник молодшої гілки Капетингів - Філіп Валуа. Проте англійський король Едуард III, який перебував у близькому спорідненні з королями вимерлою династії, заявив свої претензії на французький престол.
Процес створення централізованої об’єднаної держави ускладнювався конфліктами з Англією за окремі території та за трон Франції.
Південно-західні землі Франції - Аквітанія, якими з XII століття володіла Англія, французькі королі прагнули відвоювати в Англії, так як без приєднання цих земель неможливо було завершити об'єднання країни. Відстоюючи свої інтереси і права на цю область, англійський король хотів зберегти ці землі і відновити Анжуйскую імперію її розквіту.
Інтереси Англії та Франції зіткнулися і у Фландрії. Ця область з розвиненим ремеслом і торгівлею було джерелом багатства Англії. Крім того, городяни Фландрії вважали союз з англійським королем засобом своєї незалежності.
Династичні претензії Едварда III стали офіційною причиною початку війни між Англією та Францією, яку історики пізніше назвали Столітньою. Вона тривала з перервами впродовж 1337- 1453 рр.
Причини війни :
1.Династичні претензії англійських королів.
2. Завершення об'єднання Франції перешкоджали англійські володіння
на південному заході – Аквітанія :
-- французський король хотів відвоювати Аквітанію, щоб завершити
об’єднання держави
-- англійський король хотів зберегти Аквітанію та повернути втрачені володіння у Франції
3.Економічне і політичне суперництво Англії через Фландрію, яка була багата на заможні міста.
Характер Столітньої війни – феодальна, завойовницька.
На четвертому етапі для Франціїї -- визвольна війна
Етапи війни :
І етап -- 1337-1360 рр. – поразка Франції, втрата теріторій
1346р. – битва при Кресі
1356р. – битва при Пуатьє
У 1346 р. англійська та французька армії зустрілися у великій битві під містечком Кресі.Французькі рицарі загрузли в болоті і стали легкою мішенню для англійських лучників. У битві загинуло 1500 французьких рицарів і лише три англійських. Після перемоги під Кресі англійський король новів свою армію на місто Кале — важливий порт на північному узбережжі Франції. Його мешканці чинили запеклий опір численному війську ворога. І тільки після 12-місячної облоги англійці заволоділи містом.
Становище Франції було критичним.Ситуацію ускладнила ще й епідемія чуми наприкінці 40-х років XIV ст., що забрала життя більшої кількості воїнів, ніж їх загинуло в боях. Восени 1356 р. наступник Філіппа VI французький король Іоанн II Добрий (1350 1364) розпочав битву біля м. Пуатье із сином англійською короля Едварда, якого за колір обладунку прозвали Чорним Принцем.Маючи шанс перемогти, французи знову зазнали поразки і втратили близько 6 тис. воїнів. Король Іоанн ІІ Добрий і його молодший син Філіпп потрапили в полон до англійців.
Особливості військової організації французів та англічан.
Причини невдач французів коренились у недоліки військової організації та особливості тактики. Англійська армія була чисельно невеликий, але добре організованою. Загони найманих лицарів діяли згуртовано, злагоджено, чітко виконуючи накази головнокомандуючого.
Суттєву її частину становили стрілки з лука, головним чином з числа вільних англійських селян.
У французів основною бойовою одиницею були важкоозброєну кінні лицарі, а лучників було небагато. У ближньому бою англійці легко роз'єднували французьких лицарів на окремі загони, стягували їх з коней і брали в полон, щоб потім вимагати викуп. Викуп став формою збагачення для тієї й іншої сторони. Недоліки французької армії позначилися про особливою силою в битві при Пуатьє. Частина феодалів, не витримавши натиску англійців, вивела свої загони лицарів. Хроністи писали, що в битві загинув весь цвіт французького лицарства. Багато французів виявилися бранцями англійців. Король Іоанн II безстрашно бився в ім'я лицарської честі, забувши про необхідної для глави держави обережності, теж потрапив у полон.
Народні повстання
Управління Францією тимчасово перейшло до старшого сина Іоанна II Доброго дофіна Карла. Він вирішив запровадити нові податки для озброєння армії та викупу короля Іоанна ІІ Доброго з полону. Проте Генеральні штати не схвалили це рішення і 1358 р. Париж охопило полум'я повстання. Невдоволених очолив купецький старшина, превб Парижа Етьєн Марсель.
Тим часом на півночі Франції повстали селяни, яке увійшло в історію під назвою Жакерія ( бо селян зневажливо називали
“Жак-простак”). Повстання селян очолив Гильйом Каль.
Серед основних причин повстання — господарська розруха, збільшення феодальних рент та податків, епідемія чуми, що забрала від третини до половини жителів країни. Дошкуляли селянам також постійні напади й грабунки як з боку англійців, так і з боку найманої французької армії.
ІІ етап -- 1369-1396 рр. – успіхи французів, повернення майже всіх своїх володінь.
Змінив Іоанна II - його син Карл V . Він виявився неабияким правителем. Він провів військову реформу (створення найманих загонів; флоту та артилерії).По всій країні розгорнулася партизанська боротьба французького народу.У 1369 році французька армія під керівництвом талановитого полководця Бертрана Дюгеклена перейшла в наступ і почала успішно діяти проти англійців. Дюгеклен уникав великих боїв, а нападав на окремі частини англійської армії. Поступово французька армія визволяла місто за містом Аквітанії. Цьому допомагала і народна боротьба. До 1380 році контрольована англійцями територія Аквітанії стала значно менше.
Утім,закріпити успіх країна не змогла. Королівський трон на початку XV ст.. успадкував слабоумний Карл VI, почалася боротьба за владу між його найближчими родичами - герцогами Бургундським та Орлеанським.
Англійський король Генріх V влучно скористався цим розбратом, висадився в Нормандії і продовжив війну. Він висадив 30 тисячне військо в гирлі річки Сени. Англійці рушили в глиб Нормандії, грабуючи і спустошуючи міста і села.
ІІІ етап -- 1415-1428 рр. -- встановлення Англією контролю над значною частиною території Франції.
1415г. Битва під Азенкуром - повний розгром французького війська. Франція на межі втрати незалежності.
У 1415 р. англійська армія, очолювана королем Генріхом V, відновила воєнні дії в Пікардії з наміром взяти Кале. Франція, ослаблена усобицею, розгубила всі досягнення, зокрема, придбані завдяки реформам Карла V.
У жовтні 1415 р. у битві під Азенкуром з англійським військом знову зустрілося погано організоване ополчення французьких лицарів-феодалів, потерпілих безславне поразку. Англійці захопили Нормандію і Мен. Положення ускладнювалося позицією герцога Бургундського.
Територія його герцогства сильно збільшилася до того часу за рахунок частини Пікардії, а також багатих областей Нідерландів і Люксембургу. В якості фактично незалежної держави герцогство становлять істотну загрозу для самостійності Франції. Ця загроза була цілком реальною в умовах союзу з Англією.
З допомогою феодалів-зрадників англійські війська в 1418 році вступили в Париж. Франція на межі втрати незалежності.
В результаті воєнних успіхів англійці домоглися укладення миру на важких для Франції умовах.
Франція підписала важкий договір. Генріх V ставав її тимчасовим правителем і спадкоємцем безумного Карла VI. Він взяв шлюб з дочкою французького короля, їхній майбутній син мав згодом посісти престол об’єднаного королівства. Договір усував від успадкування трону сина Карла VI дофіна Карла, однак той не збирався відмовлятися від своїх прав і продовжив боротьбу. Коли невдовзі Генріх V і Карл VI несподівано померли, дофін оголосив себе королем Карлом VІI.
Карл VІI.
Частина Франції визнала його владу, однак англійці заперечували її законність. Становище Карла ускладнювалося тим, що він не мав можливості, як усі французькі королі, коронуватися в Реймсі, оскільки місто знаходилося в руках противника.
Для Франції почався новий етап війни - боротьба за незалежність, в якій на карту було поставлено питання про самостійне існування Французького держави.
Істотним чинником була політика англійців на завойованих землях, які розглядалися ними як засіб збагачення. Генріх V почав роздавати їх у власність англійською баронам і лицарям.Порти Нормандії заселялися англійцями. Подібна політика посилювала англійську експансію, одночасно народжувала у відповідь опір французького населення, ненависть до завойовників, викликану репресіями англійців і грабежами найманців.
Більша частина Франції зайнята англійцями, в армії Франції розгубленість і збентеження.
1428 рік - англійці обложили важливу фортецю на Луарі - Орлеан. Оволодіння ним відкривало шлях до завоювання всієї країни. У разі падіння Орлеана Франція втрачала останній шанс на перемогу. У цей вирішальний момент до короля з’явилася сімнадцятирічна сільська дівчина Жанна Д ’Арк.
Дотепер походження Жанни оповите таїною. Можливо, вона належала до знатної, але збіднілої рицарської родини, яка за способом життя нагадувала селянську. За іншою версією, Жанна була зведеною сестрою короля Карла VII. Поширеною є думка про те, що дівчина народилася в простій селянській сім'ї. Відомо, що Жанна зростала дуже набожною, виховувалася в дусі християнської моралі. Саме тоді серед зневіреного люду побутували різні легенди та пророцтва, що нещастя Франції може спокутувати чиста, юна, щира душею діва. Вона, мовляв, прийде з дубового гаю. А поселення на кордоні Шампані й Лотарингії, де проживала родина Жанни, дуже нагадувало місцевість, про яку переповідав люд.
Після того, як на рідне село Жанни напали бургундці і жителі змушені були ховатися в довколишніх лісах, у дівчинки почалися видіння, їй вчувалися голоси святих, які закликали її зняти облогу Орлеана, добитися коронації Карла VII в Реймсі, звільнити Париж. Видіння не припинялися, і Жанна поїхала до Карла VII. Король повірив 17-річній дівчині й дозволив разом із військом вирушити на допомогу Орлеану.
На десятий день після прибуття Жанни до міста облогу було знято й англійців розбито.Так сповнилося перше пророцтво. Жанна стала народною героїнею.Згодом французи здобули ряд перемог, які завершилися розгромом англійців у долині Луари. Тоді Жанна запропонувала Карлові VII виступити в похід на Реймс. Увесь шлях, а це 300 км, французька армія пройшла за два тижні. Карл VII був урочисто коронований у Реймсі. Так здійснилося й друге пророцтво.
Після коронації Карл вирішив нагородити Жанну д'Арк. Але особисто для себе вона не прагнула ні почестей, ні нагород. Жанна попросила короля звільнити жителів її рідного села Домремі від податків і повинностей. Карл виконав прохання Жанни і жоден із наступних правителів Франції не наважився позбавити їх нього привілею.
Потім навколо Жанни почали відбуватися дивні речі. Заздрісники та недоброзичливці намагалися посіяти в душі Карла VIІ недовіру до неї. Дівчина кілька разів пропонувала королю прискорити воєнні дії й піти на Париж, але марно. Тоді Жанна на свій страх і ризик із невеликим загоном відданих людей вирушила на Париж і намагалася взяти місто штурмом, однак зазнала поразки. її трете пророцтво чомусь не збулося. Під час однієї із сутичок Жанну було поранено й вона потрапила в полон до бургундців. А ті за величезні гроші продали дівчину англійцям.Жанну перевезли до Руану, центру англійських володінь у Франції, і віддали на суд інквізиторів як чаклунку та єретичку. Після року слідства, допитів і тортур 30 травня 1431 р. її привселюдно спалили на площі в Руані.
Прикро, але Карл VII навіть не подумав визволити свою рятівницю. Тільки в XX ст. католицька церква визнала Жанну д'Арк святою.
Смерть Жанни д'Арк, як на те сподівалися англійці, не змінила хід війни. Французькі війська продовжували успішно наступати. Бургундський герцог, усвідомивши безнадійність становища англійців, поспішив примиритися з французьким королем. Уже навесні 1436 р. Карл VII зайняв Париж.
Він став проводити реформи, розпочаті колись Карлом V Мудрим. За підтримки Генеральних штатів Карл VII добився запровадження постійного податку. У реформуванні фінансів королівства значну роль відіграв талановитий банкір Жак Кер. Завдяки стабілізації фінансового становища країни. Карл VII провів військову реформу. Вона передбачала створення постійної армії, яка перебувала б на державному утриманні. Королівським васалам заборонялося мати озброєні загони. Відтепер війну можна було провадити незалежно від політичних уподобань рицарства.
В 1453 році, взявши Бордо, витіснив англічан з країни. Війна завершилася.
Столітня війна завершилася, хоча мирний договір між Англією та Францією підписаний не був. Франція відстояла свою незалежність. Із війни французи вийшли палкими патріотами своєї держави.
Підсумки війни :
-- поразка Англії позбавило її від давньої мрії - відновити Анжуйскую
імперію Плантагенетів
-- англійці вигнані з усієї території Франції. У Англії залишився лише порт Кале
-- війна призвела до завершення об’єднання Франції
-- об'єднання країни привело до посилення королівської влади.
Перемога Франції в Столітній війні створила передумови для завершення її політичного об'єднання. Із цим завданням успішно впорався син і спадкоємець Карла VII король Людовік XI (1461-1483).
Це був досвідчений політик і неперевер-шений дипломат, хоча за натурою підступний інтриган. За вміння загнати своїх противників у глухий кут за допомогою хитрощів і обману Людовіка XI прозвали «світовим павуком». Навіть власного сина Людовік XI повчав: «Хто не вміє хитрувати, той не вміє панувати».
Найсильнішим і иайнебезпечнішим супротивником Людовіка XI на шляху до об'єднання Франції був його васал герцог Бургундський Карл Сміливий. До володінь останнього належало не тільки герцогство Бургундія, але й Нідерланди та землі вздовж Рейну.
За своєю військовою силою та політичним виливом Карл Сміливий нічим не поступався маєтностям короля, а багатством його навіть перевищував.
Боротьба Людовіка XI з Карлом Сміливим була неминучою.
В одній із битв 1477 р. бургундська армія була розбита, а Карл Сміливий загинув. Відразу після цього Людовік XI приєднав до своїх володінь графство Пікардію та герцогство Бургундію, а згодом графство Прованс. За правління Людовіконого сина короля Карла VIII (1483-1498) до Франції відійшло й герцогство Бретань.
Отже, наприкінці XV ст. об'єднання Франції було практично завершено й вона стала однією з найбільших держав Західної Європи.
Династичні претензії Едварда III стали офіційною причиною початку війни між Англією та Францією, яку історики пізніше назвали Столітньою. Вона тривала з перервами впродовж 1337- 1453 рр.
Причини війни :
1.Династичні претензії англійських королів.
2. Завершення об'єднання Франції перешкоджали англійські володіння
на південному заході – Аквітанія :
-- французський король хотів відвоювати Аквітанію, щоб завершити
об’єднання держави
-- англійський король хотів зберегти Аквітанію та повернути втрачені володіння у Франції
3.Економічне і політичне суперництво Англії через Фландрію, яка була багата на заможні міста.
Характер Столітньої війни – феодальна, завойовницька.
На четвертому етапі для Франціїї -- визвольна війна
Етапи війни :
І етап -- 1337-1360 рр. – поразка Франції, втрата теріторій
1346р. – битва при Кресі
1356р. – битва при Пуатьє
У 1346 р. англійська та французька армії зустрілися у великій битві під містечком Кресі.Французькі рицарі загрузли в болоті і стали легкою мішенню для англійських лучників. У битві загинуло 1500 французьких рицарів і лише три англійських. Після перемоги під Кресі англійський король новів свою армію на місто Кале — важливий порт на північному узбережжі Франції. Його мешканці чинили запеклий опір численному війську ворога. І тільки після 12-місячної облоги англійці заволоділи містом.
Становище Франції було критичним.Ситуацію ускладнила ще й епідемія чуми наприкінці 40-х років XIV ст., що забрала життя більшої кількості воїнів, ніж їх загинуло в боях. Восени 1356 р. наступник Філіппа VI французький король Іоанн II Добрий (1350 1364) розпочав битву біля м. Пуатье із сином англійською короля Едварда, якого за колір обладунку прозвали Чорним Принцем.Маючи шанс перемогти, французи знову зазнали поразки і втратили близько 6 тис. воїнів. Король Іоанн ІІ Добрий і його молодший син Філіпп потрапили в полон до англійців.
Особливості військової організації французів та англічан.
Причини невдач французів коренились у недоліки військової організації та особливості тактики. Англійська армія була чисельно невеликий, але добре організованою. Загони найманих лицарів діяли згуртовано, злагоджено, чітко виконуючи накази головнокомандуючого.
Суттєву її частину становили стрілки з лука, головним чином з числа вільних англійських селян.
У французів основною бойовою одиницею були важкоозброєну кінні лицарі, а лучників було небагато. У ближньому бою англійці легко роз'єднували французьких лицарів на окремі загони, стягували їх з коней і брали в полон, щоб потім вимагати викуп. Викуп став формою збагачення для тієї й іншої сторони. Недоліки французької армії позначилися про особливою силою в битві при Пуатьє. Частина феодалів, не витримавши натиску англійців, вивела свої загони лицарів. Хроністи писали, що в битві загинув весь цвіт французького лицарства. Багато французів виявилися бранцями англійців. Король Іоанн II безстрашно бився в ім'я лицарської честі, забувши про необхідної для глави держави обережності, теж потрапив у полон.
Народні повстання
Управління Францією тимчасово перейшло до старшого сина Іоанна II Доброго дофіна Карла. Він вирішив запровадити нові податки для озброєння армії та викупу короля Іоанна ІІ Доброго з полону. Проте Генеральні штати не схвалили це рішення і 1358 р. Париж охопило полум'я повстання. Невдоволених очолив купецький старшина, превб Парижа Етьєн Марсель.
Тим часом на півночі Франції повстали селяни, яке увійшло в історію під назвою Жакерія ( бо селян зневажливо називали
“Жак-простак”). Повстання селян очолив Гильйом Каль.
Серед основних причин повстання — господарська розруха, збільшення феодальних рент та податків, епідемія чуми, що забрала від третини до половини жителів країни. Дошкуляли селянам також постійні напади й грабунки як з боку англійців, так і з боку найманої французької армії.
ІІ етап -- 1369-1396 рр. – успіхи французів, повернення майже всіх своїх володінь.
Змінив Іоанна II - його син Карл V . Він виявився неабияким правителем. Він провів військову реформу (створення найманих загонів; флоту та артилерії).По всій країні розгорнулася партизанська боротьба французького народу.У 1369 році французька армія під керівництвом талановитого полководця Бертрана Дюгеклена перейшла в наступ і почала успішно діяти проти англійців. Дюгеклен уникав великих боїв, а нападав на окремі частини англійської армії. Поступово французька армія визволяла місто за містом Аквітанії. Цьому допомагала і народна боротьба. До 1380 році контрольована англійцями територія Аквітанії стала значно менше.
Утім,закріпити успіх країна не змогла. Королівський трон на початку XV ст.. успадкував слабоумний Карл VI, почалася боротьба за владу між його найближчими родичами - герцогами Бургундським та Орлеанським.
Англійський король Генріх V влучно скористався цим розбратом, висадився в Нормандії і продовжив війну. Він висадив 30 тисячне військо в гирлі річки Сени. Англійці рушили в глиб Нормандії, грабуючи і спустошуючи міста і села.
ІІІ етап -- 1415-1428 рр. -- встановлення Англією контролю над значною частиною території Франції.
1415г. Битва під Азенкуром - повний розгром французького війська. Франція на межі втрати незалежності.
У жовтні 1415 р. у битві під Азенкуром з англійським військом знову зустрілося погано організоване ополчення французьких лицарів-феодалів, потерпілих безславне поразку. Англійці захопили Нормандію і Мен. Положення ускладнювалося позицією герцога Бургундського.
Територія його герцогства сильно збільшилася до того часу за рахунок частини Пікардії, а також багатих областей Нідерландів і Люксембургу. В якості фактично незалежної держави герцогство становлять істотну загрозу для самостійності Франції. Ця загроза була цілком реальною в умовах союзу з Англією.
З допомогою феодалів-зрадників англійські війська в 1418 році вступили в Париж. Франція на межі втрати незалежності.
В результаті воєнних успіхів англійці домоглися укладення миру на важких для Франції умовах.
Франція підписала важкий договір. Генріх V ставав її тимчасовим правителем і спадкоємцем безумного Карла VI. Він взяв шлюб з дочкою французького короля, їхній майбутній син мав згодом посісти престол об’єднаного королівства. Договір усував від успадкування трону сина Карла VI дофіна Карла, однак той не збирався відмовлятися від своїх прав і продовжив боротьбу. Коли невдовзі Генріх V і Карл VI несподівано померли, дофін оголосив себе королем Карлом VІI.
Карл VІI.
Частина Франції визнала його владу, однак англійці заперечували її законність. Становище Карла ускладнювалося тим, що він не мав можливості, як усі французькі королі, коронуватися в Реймсі, оскільки місто знаходилося в руках противника.
Для Франції почався новий етап війни - боротьба за незалежність, в якій на карту було поставлено питання про самостійне існування Французького держави.
Істотним чинником була політика англійців на завойованих землях, які розглядалися ними як засіб збагачення. Генріх V почав роздавати їх у власність англійською баронам і лицарям.Порти Нормандії заселялися англійцями. Подібна політика посилювала англійську експансію, одночасно народжувала у відповідь опір французького населення, ненависть до завойовників, викликану репресіями англійців і грабежами найманців.
Більша частина Франції зайнята англійцями, в армії Франції розгубленість і збентеження.
1428 рік - англійці обложили важливу фортецю на Луарі - Орлеан. Оволодіння ним відкривало шлях до завоювання всієї країни. У разі падіння Орлеана Франція втрачала останній шанс на перемогу. У цей вирішальний момент до короля з’явилася сімнадцятирічна сільська дівчина Жанна Д ’Арк.
IV етап – 1429-1453 рр. -- перелом у ході війни - Жанна д’Арк.
Вигнання англійців з території Франції.
На цьому етапі для Франції змінюється характер війни – вона стає визвольною.
Вигнання англійців з території Франції.
На цьому етапі для Франції змінюється характер війни – вона стає визвольною.
Після того, як на рідне село Жанни напали бургундці і жителі змушені були ховатися в довколишніх лісах, у дівчинки почалися видіння, їй вчувалися голоси святих, які закликали її зняти облогу Орлеана, добитися коронації Карла VII в Реймсі, звільнити Париж. Видіння не припинялися, і Жанна поїхала до Карла VII. Король повірив 17-річній дівчині й дозволив разом із військом вирушити на допомогу Орлеану.
На десятий день після прибуття Жанни до міста облогу було знято й англійців розбито.Так сповнилося перше пророцтво. Жанна стала народною героїнею.Згодом французи здобули ряд перемог, які завершилися розгромом англійців у долині Луари. Тоді Жанна запропонувала Карлові VII виступити в похід на Реймс. Увесь шлях, а це 300 км, французька армія пройшла за два тижні. Карл VII був урочисто коронований у Реймсі. Так здійснилося й друге пророцтво.
Після коронації Карл вирішив нагородити Жанну д'Арк. Але особисто для себе вона не прагнула ні почестей, ні нагород. Жанна попросила короля звільнити жителів її рідного села Домремі від податків і повинностей. Карл виконав прохання Жанни і жоден із наступних правителів Франції не наважився позбавити їх нього привілею.
Потім навколо Жанни почали відбуватися дивні речі. Заздрісники та недоброзичливці намагалися посіяти в душі Карла VIІ недовіру до неї. Дівчина кілька разів пропонувала королю прискорити воєнні дії й піти на Париж, але марно. Тоді Жанна на свій страх і ризик із невеликим загоном відданих людей вирушила на Париж і намагалася взяти місто штурмом, однак зазнала поразки. її трете пророцтво чомусь не збулося. Під час однієї із сутичок Жанну було поранено й вона потрапила в полон до бургундців. А ті за величезні гроші продали дівчину англійцям.Жанну перевезли до Руану, центру англійських володінь у Франції, і віддали на суд інквізиторів як чаклунку та єретичку. Після року слідства, допитів і тортур 30 травня 1431 р. її привселюдно спалили на площі в Руані.
Прикро, але Карл VII навіть не подумав визволити свою рятівницю. Тільки в XX ст. католицька церква визнала Жанну д'Арк святою.
Смерть Жанни д'Арк, як на те сподівалися англійці, не змінила хід війни. Французькі війська продовжували успішно наступати. Бургундський герцог, усвідомивши безнадійність становища англійців, поспішив примиритися з французьким королем. Уже навесні 1436 р. Карл VII зайняв Париж.
Він став проводити реформи, розпочаті колись Карлом V Мудрим. За підтримки Генеральних штатів Карл VII добився запровадження постійного податку. У реформуванні фінансів королівства значну роль відіграв талановитий банкір Жак Кер. Завдяки стабілізації фінансового становища країни. Карл VII провів військову реформу. Вона передбачала створення постійної армії, яка перебувала б на державному утриманні. Королівським васалам заборонялося мати озброєні загони. Відтепер війну можна було провадити незалежно від політичних уподобань рицарства.
В 1453 році, взявши Бордо, витіснив англічан з країни. Війна завершилася.
Столітня війна завершилася, хоча мирний договір між Англією та Францією підписаний не був. Франція відстояла свою незалежність. Із війни французи вийшли палкими патріотами своєї держави.
Підсумки війни :
-- поразка Англії позбавило її від давньої мрії - відновити Анжуйскую
імперію Плантагенетів
-- англійці вигнані з усієї території Франції. У Англії залишився лише порт Кале
-- війна призвела до завершення об’єднання Франції
-- об'єднання країни привело до посилення королівської влади.
Перемога Франції в Столітній війні створила передумови для завершення її політичного об'єднання. Із цим завданням успішно впорався син і спадкоємець Карла VII король Людовік XI (1461-1483).
Це був досвідчений політик і неперевер-шений дипломат, хоча за натурою підступний інтриган. За вміння загнати своїх противників у глухий кут за допомогою хитрощів і обману Людовіка XI прозвали «світовим павуком». Навіть власного сина Людовік XI повчав: «Хто не вміє хитрувати, той не вміє панувати».
Найсильнішим і иайнебезпечнішим супротивником Людовіка XI на шляху до об'єднання Франції був його васал герцог Бургундський Карл Сміливий. До володінь останнього належало не тільки герцогство Бургундія, але й Нідерланди та землі вздовж Рейну.
За своєю військовою силою та політичним виливом Карл Сміливий нічим не поступався маєтностям короля, а багатством його навіть перевищував.
Боротьба Людовіка XI з Карлом Сміливим була неминучою.
В одній із битв 1477 р. бургундська армія була розбита, а Карл Сміливий загинув. Відразу після цього Людовік XI приєднав до своїх володінь графство Пікардію та герцогство Бургундію, а згодом графство Прованс. За правління Людовіконого сина короля Карла VIII (1483-1498) до Франції відійшло й герцогство Бретань.
Отже, наприкінці XV ст. об'єднання Франції було практично завершено й вона стала однією з найбільших держав Західної Європи.
Комментариев нет:
Отправить комментарий
Примечание. Отправлять комментарии могут только участники этого блога.