Театр. Архітектура, мистецтво. Тема шоста.

Завдання :
-- опрацювати § 32, виписати і вивчити:

-- види колон в архітектурі 
-- найвідоміші архітектурні споруди
-- імена скульпторів та їх твори
-- що означає вислів «Геростатова слава» і чому ?
-- що означає слово театр  
-- що означає слово орхеста
-- поняття – комедії, трагедії. скене  
-- імена : Есхіл, Софокл, Евріпід, Аристофан
-- усно на питання після § 36
-- підготуватись до самостійної роботи – повторити записи 
    

У наші дні, насолоджуючись балетом, оперою або драматичною виставою, чи завжди ми пам’ятаємо, що театральне мистецтво виникло в Давній Греції ?

Яскрава сторінка життя грецьких міст -  театр. Цей вид мистецтва виник із пишних свят - Діонісій, які греки  влаштовували  на честь Діоніса - бога виноградарства та виноробства.

Напровесні, коли розпускалися листки виноградної лози, по всій Греції вшановували бога виноробства й родючості Діоніса. Багато еллінів мріяли в ті дні побувати в Афінах. Тут проводили свято, яке називали Великими Діонісіями.

Свято починалося  урочистою ходою, жертвопринесеннями й тривало по кілька днів. На агорі біля статуї Діоніса хори громадян, змагаючись один із одним, виспівували дифірамби — гімни, присвячені богові. Під  звуки  флейт і  бубнів з’являлися  вбрані в цапині та звірині шкури шанувальники Діоніса. Вони зображали його почет і грали сценки із життя безсмертних богів і героїв.

Поступово  такі  вистави  стали  проводитися  регулярно  під  час Діонісій. Так  у  VI  ст.  до  н.  е.  виник  театр.  У  перекладі  з давньогрецької слово «театр» означає «видовище» та місце для видовищ.

Античні театри були великі та вміщували до 20-25 тисяч глядачів. Вони розміщувалися просто неба і не мали даху.

Міська  влада  дбала  про те, щоб у  них  був великий, красивий  і просторий театр. Як правило, на схилах пагорбів обладнували місця для глядачів  — театрон. 

Тут  півколом  стояли ряди дерев’яних  лав. Пізніше їх замінили на кам’яні. У театроні могло розміститися до кількох тисяч осіб. 

Перші ряди займали почесні громадяни міста -- посли, олімпійські чемпіони. На розкішному кріслі сидів жрець храму Діоніса. Біля підніжжя  театрона розміщувався майданчик  округлої форми  — орхестра . 

У  центрі орхестри стояли  вівтар  і  статуя Діоніса. Тут же виступав хор, пісні якого супроводжували  виставу.  На  орхестрі  виступали також музиканти й танцюристи.

Для переодягання акторів служив намет — скене (звідси походить сучасне поняття «сцена»). Актори виступали поблизу скени . Спочатку вона  мала  вигляд намету,  де  перевдягалися артисти. Потім греки почали споруджувати красивий будинок у вигляді передньої частини храму чи царського палацу. Усі ролі в спектаклях виконували  тільки  чоловіки. Вони одягали театральні костюми, а обличчя закривали великими, яскраво розмальованими масками, щоб показати, яку роль виконує актор — чоловічу чи жіночу.

Маски виражали різні почуття: гнів, благання, горе, радість, їх було добре видно звідусіль. Щоб здаватися вищими, актори надягали особливе взуття на товстій та високій підошві. 

У V-ІV ст. до н.е. такі театри мали майже всі грецькі міста. Щоб театр могли відвідувати бідні громадяни, держава видавала їм на це гроші.

Вистави були двох видів — трагедії і комедії.

У трагедіях відтворювались діяння богів і міфічних героїв. Зміст їх був сумним, герої часто гинули, тож одяг зазвичай був темним.

У давньогрецьких комедіях зображувалися веселі, життєрадісні події, життя звичайних людей, висміювалися державні діячі й інші відомі особи свого часу. Для комедійних вистав використовувались яскраві декорації, смугасті костюми акторів, карикатурні маски, фантастичний одяг хору.

Славетним автором трагедій був Есхіл з Елевсйни (525-456 pp. до н. є.). Його вважають «батьком трагедії». Його твори «Перси», «Прометей прикутий», трилогія «Орестея» та інші неодмінно викликали в глядачів сльози. Він написав біля 90 п’єс, до нас дійшли тільки 7. Найбільш відома трагедія – «Прометей прикутий».

Не менш славетним трагіком був Софокл з Афін (496-406 pp. до н. є.). Давньогрецький поет-драматург, один із великих представників античної трагедії. Зі 120 його трагедій збереглося лише 7. Одна з них — «Антігона» — оспівує мужність людини. Честь, обов'язок, моральність є вищими за життя, — учив Софокл.

Еврипід (близько 480/84  — 406 рр. до н. е.) — давньогрецький поет-драматург, молодший з трьох великих афінських трагіків поряд із Есхілом та Софоклом. Він написав 92 трагедії, до нас дійшли 17 його творів. Найбільш відомі -- «Кіклоп», «Геракліди», «Андромаха», «Троянки» та інші.

Велику популярність в Афінах здобув письменник Аристофан (445—386 рр. до н. е.). У своїх комедіях він критикував недоліки державного устрою Афін, висміював жадібність, неосвіченість , марнославство та інші людські вади. Наприклад, в одній із його комедій розповідається, як старезний і глухий дідуган Демос (тобто афінський народ) передав владу в домі двом рабам — ковбасникові й кожум’яці. У результаті цього Демос опинився в казані з окропом. 

В іншій комедії хлібороб, що знудьгувався за мирним життям,  осідлав гігантського гнойового жука  й  вирушив  на Олімп, щоб повернути на землю богиню миру. Його твори -- «Вавілонянє», «Лісістрат», «Птахи» та інші.