Країни басейну Середземномор’я. Тема третя.

Середньовічна Італія  неодноразово зазнавала чужоземних вторгнень. Її територію завойовували лангобарди, візантійці, франки, араби, нормани, німці. Але скільки б не змінювалося загарбників, постійним залишалося одне - політична роздробленість країни.

Це призводило до нескінченних чвар усередині Італії і водночас ослабляло її перед зовнішнім ворогом.

Завдання для опрацювання  

Завдання :
-- прочитати  § І5 , виписати і вивчити :

-- що таке італійські міські республіки 
-- чому багатіли італійські міста  
-- управління міст-комун
-- поняття – дож
-- найбільш впливові міста-комуни
-- що таке папська область
-- як європейці називали арабів, які завоювали Іспанію
-- як називалась держава арабів в Іспанії, коли вона утворилась
-- що таке Реконкіста, коли вона розпочалась
-- час Реконкісти та її наслідки
— що таке кортеси
-- коли і за кого утворилось  об’єднане Іспанське  королівство
-- імена Фердинанд ІІ, Ізабелла


ПІДГОТУВАТИСЬ  ДО С.Р. -- ПОВТОРИТИ  §  9 -- 15

Італійські міські республіки

В Італії найкраще зберігся античний спадок, тому тут значно раніше, ніж в інших країнах  Європи, пожвавилося  міське  життя. Вже з VIII ст. активно  відроджувалися старі  й  підіймалися  численні  нові міста. Вдале розташування  в центрі Середземномор’я, на перетині морських шляхів, сприяло перетворенню  великих портів  Італії на  центри посередницької торгівлі між Заходом і Сходом. 

Флот Генуї, Венеції і Пізи панував  у Середземномор’ї.  У житті італійського міста тон задавала не знать,  а ділові люди -  купці,  банкіри, підприємці.

Італійські купці започаткували банківську справу: не випадково їх усіх називали « ломбардцями». Далеко за межами країни славилися  зброя  з Мілана, тонкі  сукна  з Лукки, скляні  вироби  з Венеції.  Широка торгівля, багатогалузеве  ремесло, кредитно-грошові операції -  все це створювало надійну основу для збагачення італійських міст. Виборюючи незалежність, городяни  руйнували феодальні  замки  й переселяли  їхніх  володарів  у міста, а  сільську  округу підпорядковували собі. Поступово великі міста перетворились на самостійні міські республіки, кожна з яких мала власне законодавство, органи управління,  військо  й монету. Завдяки небувалому розквіту міст Італія увійшла до числа передових країн середньовічної Європи.

Італійські міські республіки – це міста, які домоглися від феодалів права на самоуправління; їх називали міста-комуни.

Міста-комуни  очолювали  виборні консули  (радники).  У  найбільших містах-комунах, Венеції  та  Генуї, урядова  влада  належала дожу (довічному  президенту).  Закони видавала  Верховна  рада (до  її складу входили  представники багатих  купецьких  сімейств).  Якщо виникала потреба,  скликалося  віче -  збори  громадян,  наділених виборчими правами.

Дож -- пожиттєвий правитель італійських міст - республік  

Таким  чином, міста-комуни  були  республіками.

Міста-комуни:

-   воювали  між   собою  (у  XIII  ст.  Генуя  перемогла  Венецію);

-   переживали  розкол  між   городянами:  у  XII  -   XIII  ст.  -  розкол  на 

    гвельфів (підтримували  Папу  Римського  в  боротьбі з  німецьким 

    імператором)  та  на  гібеллінів  (підтримували німецьких  імператорів).

Як  склалася  історична  доля  Південної Італії та  Сицилії в  середні віки?

У Середньовіччі Сицилійське королівство розпалося, Південна Італія перейшла від французької корони до іспанської.

• XI ст. - Південна Італія та Сицилія, завойовані норманами, утворили Сицилійське королівство (склалася сильна монархічна влада, яка контролювала феодальну  знать);

• початок  XIII  ст. - норманську династію змінила  німецька династія  Штауфенів -  німецький  король  та  імператор  «Священної  Римської    імперії» Фрідріх  II  перетворив  Сицилійське королівство  на                         централізовану державу, боровся з папством  та північно-італійськими           містами;

• 1268  р. -  Сицилійське  королівство  увійшло  до  складу Франції;  1282  р. -  повстання  сицилійців  проти  французької  Анжуйської  династії.

Наслідки:

-   Сицилійське  королівство  розпалося;

-   Сицилія  увійшла  до  складу  Арагонського  (іспанського) королівства;       Південна  Італія  (Неаполітанське  королівство) до середини  XV  ст. -           анжуйське (французьке) володіння, пізніше  -   іспанське.

Папська область.

Папська держава, або Папська область, невпинно розширювала свої володіння і вже у XII ст. охоплювала значні  території  в  Середній  Італії. В економічному  відношенні  Папська область помітно поступалася Північній Італії з її квітучими міськими республіками. У державі пап переважала сільська місцевість, зберігалися важкі форми селянської залежності. Великих розвинених міст тут не було, а ті, що існували,  не мали права самоврядування. 

Навіть у столиці Папської області -  Римі -  височіло понад 200 феодальних замків, а населення здебіль шого заробляло на життя обслуговуванням папського двора та численних прочан.

У  1143  р.  римські ремісники й торговці за підтримки рицарства спробували створити в  Римі  республіку. Їх  надихали  проповіді  колишнього священика Арнбльда Брешіанського, який виступав проти світської влади пап і збагачення церкви. Городяни руйнували феодальні замки й палаци кардиналів, вигнали з Риму папу. Придушити повстання допоміг імператор Фрідріх І Барбаросса. Римську республіку було ліквідовано, а владу папи – відновлено.

На  початку  XV  ст.  Папська область втратила колишній  авторитет  і перетворилася на  звичайну  італійську державу.

Що  таке  Реконкіста ?

Після  завоювання візантійських володінь у Північній Африці араби повернули зброю проти Вестготського королівства. У 711 р. разом з берберами  (корінними жителям и  Північної Африки), які незадовго до того прийняли іслам, вони вторглися в Іспанію.

На початку VIII ст. арабські війська захопили майже всю Іспанію,за винятком гірських північних районів Піренеїв.

На завойованих землях араби, яких європейці назвали маври, утворили нову державу — Кордовський халіфат.
Столиця арабської Іспанії — Кордова стала одним із найбільших і найкрасивіших міст середньовічної Європи. Тут мешкало майже півмільйона жителів, височіло багато палаців і мечетей.

Араби принесли  на  Піренейський  півострів передові господарські досягнення і високі культурні здобутки. Буквально на очах Іспанія перетворилася  на процвітаючий куточок Європи.  Були побудовані досконалі зрошувальні системи, почалось вирощування нових сільськогосподарських культур (рису,  цукрової тростини, бавовни) і розведення  овець.  У містах вирувало  ділове  життя, успішно розвивалися торгівля  і  ремесла.  Виготовлені в Ал-Андалусі тканини,  вироби з металу та шкіри користувалися славою  далеко  за  його  межами. Міські  школи мусульманської Іспанії давали найкращу в тогочасній Європі освіту. Сюди їхали вчитися вихідці з багатьох християнських країн.

Єдиною територією, яку маври не змогли завоювати, були важкодоступні гірські райони на півночі Піренейського півострова. Саме звідти й почалося визволення зайнятих мусульманами земель.  їхнє повернення отримало назву Реконкіста (ісп. - відвоювання) і тривало майже вісім століть.

Реконкіста - відвоювання  корінним  населенням  Піренейського півострова в VIII - XV ст. територій, завойованих арабами  (маврами).

Визвольна  боротьба  велася  під  гаслом захисту  християнства  від  ісламу. У ній брали  участь  рицарі з  багатьох  країн Західної Європи, її підтримувала  церква.

Реконкіста розпочалася  718 р., коли в долині Ковадонга місцеве
іспанське  ополчення  розгромило  загін  арабів. Одне за одним роздроблені мавританські володіння падали під ударами християнських правителів. Кордони арабських володінь дедалі відсувалися на південь, а на звільнених землях виникали нові незалежні держави -  Кастилія, Арагон, Португалія та інші, які об’єднувалися для спільної боротьби проти завойовників.

Століття  Реконкісти не були  суцільною  смугою  безперервних війн. 
Битви  перемежовувалися  періодами  мирного  співіснування, інколи  досить тривалого. 

З XI ст. Реконкіста вступила в добу вирішальних успіхів. 
У середині XIII ст.  за арабами зберігався лише Гранадський емірат, їхній останній оплот на Піренейському півострові. З цього моменту Реконкіста надовго призупинилася.  Два  наступних  століття  християнські  держави суперничали і воювали  між собою,  а всередині них не вщ ухала боротьба між королівською владою і знаттю.

Ще в XI ст. у Кастилії склався звичай скликати вищу світську та церковну знать для обговорення нагальних державних проблем. Потім у таких зборах стали брати  участь представники  міст  і  вільного  селянства. Так виникли органи станового представництва -  кортеси. Слідом за Кастилією вони почали діяти і в інших іспанських державах.

Гранадський  емірат  припинив  існування  у  1492  р. .

Реконкіста  посприяла  формуванню  іспанського  та португальського народів.

Коли  і  як виникло  об’єднане  Іспанське  королівство?

Об’єднане Іспанське  королівство виникло  1479 р. під владою подружжя Фернандо II Арагонського й Ізабелль І Кастильської з метою остаточного звільнення Піренейського півострова від маврів.

У  середині  XV  ст.  маврам  на  Піренейському  півострові  належала  лише Гранада. Для остаточного  звільнення  півострова піренейським державам необхідно було об’єднати сили. У  1479 р. спадкоємці  кастильського  й арагонського  тронів,  Ізабелла та  Фернандо ІІ,  одружилися. 

Так  з’явилася  єдина  держава  -  Іспанське королівство.  Наприкінці XV ст. іспанські  королі розгромили Гранаду,  приєднали її територію до своїх володінь.

Подружжя Фернандо II Арагонського та Ізабелль І Кастильської відіграло
неабияку роль в історії Іспанії. За правління цієї пари відбулося
завершення Реконкісти у 1492 р., коли пав Гранадський емірат , остаточне об’єднання країни та відкриття Америки.
І все це сталося в 1492 році. 

Реконкіста  завершилася.