Олімпійські ігри. Тема шоста.

У Давній Греції завжди шанувалися фізично розвинуті люди. І справа не лише в тому, що саме вони, як правило, були  найкращими воїнами. Елліни вважали, що в кожній людині повинні  вдало  поєднуватися прекрасна душа й красиве сильне тіло.  

Греки  надзвичайно  високо  цінували мудрість і освіченість, але вони були впевнені, що ці  якості  можуть  розвинутися тільки  в  міцному, здоровому 

тілі. А той, хто не в змозі впоратися з власним тілом, не зможе керувати ні своїм життям, ні, тим більше, іншими людьми.


 Завдання :
   
-- в якому місті проходили олімпійські ігри ? Де воно було ? 
-- на честь якого бога проводили спортивні змагання  
-- як часто греки проводили олімпійські ігри 
-- коли відбулись перші олімпійські ігри ? Яке значення для греків мала
    ця дата  
-- які  види змагань були у греків на олімпійських іграх 
-- як називались переможці олімпійських ігр та як до них ставились  греки
-- що таке гімнасій
-- хто приймав участь в іграх
-- як греки відносились до ігор
-- коли були відновлені олімпійські ігри

Під час присвячених богам свят, стародавні греки проводили спортивні змагання — ігри. Вони були дуже популярними, і кожен прагнув взяти в них участь. Найпопулярнішими були ігри в Олімпії, які дістали назву Олімпійських.

Місто Олімпія знаходилось в Південній Греції, в області Еліда, де протікає р. Алфей. У місті Олімпія були розташовані храми, святилища грецьких богів, а також місця для проведення тренувань і змагань - стадіон і іподром. Переможців у спортивних змаганнях називали "олімпіоніки". 

Олімпійські ігри були присвячені Зевсу Олімпійському. 

Проте місцем проживання богів вважалась не Олімпія, а найвища гора в Північній Греції - Олімп (1297 м). З нею пов'язують прозвання богів "олімпійцями".

Ігри проводились раз на чотири роки і були присвячені Зевсу Олімпійському.

Існує багато легенд про виникнення олімпійських ігор.

Ось деякі з них…

Винекнення Олімпійських ігр пов'язують з іменами героя Геракла, легендарного царя Пелопс, спартанського законодавця Лікурга і еллінського царя Іфіта.

В 1253 до н. е..  цар Еліди, Авгій, віддав наказ Гераклу вичистити королівські стайні, які не прибиралися протягом року, за один день. Використовуючи свою силу, Геракл змінив напрямок русел двох річок, пропустивши їх через стайні, так що вода допомогла йому зробити роботу своечасно. Коли цар відмовився виконувати свою обіцянку і віддати Гераклу частину своїх коней, то він убив царя і  його сім'ю.

Після перемоги Геракл всю здобич приніс у жертву олімпійським богам і заснував Олімпійські ігри, які проводилися з тих пір кожні чотири роки на священній рівнині. На ній Геракл посадив оливи в честь богині Афіни Паллади. За переказами, Геракл сам визначив довжину бігової доріжки для спортсменів в 1 стадію, вона дорівнювала 192 м 27 сантиметрам. Так виникло і добре знайоме всім слово "стадіон".

Згідно іншій легенди, засновником ігор називався Пелопс. Пелопс, син Тантала, виходець з Малої Азії. На самому півдні Греції він знайшов безлюдний півострів і оселився на ньому. З тих пір цей півострів стали називати Пелопоннесом. Пелопс закохався в красуню Гиподамію - дочка Еномая, царя Піси (місто в долині річки Алфей).

Однак оракул передбачив Еномаю загибель від руки зятя. Цар вирішив взагалі не видавати дочку заміж, а для  женихів, які сватались, висунув умову: він віддасть Гиподамію в дружини тому, хто переможе його у змаганні на колісницях. Але якщо Еномай виявиться переможцем, то переможений поплатиться життям.

Багато женихів поплатилися життям, намагаючись отримати руку Гиподамії. Але це не зупинило Пелопса. Він домовився з візником Еномая, що той не вставить чеки, яка утримує колесо колісниці на осі. 

Під час змагання коні Еномая мало не наздогнали Пелопса, але в цей момент колеса з осей колісниці царя зіскочили і Еномай замертво впав на землю. 

Пелопс взяв у дружини прекрасну Гиподамію, заволодів усім царством Еномая і на честь своєї перемоги влаштував в Олімпії спортивне свято, який вирішив повторювати раз в чотири роки.. За переказами, могила Пелопса знаходиться в священному гаї Олімпії.

Ще одна легенда свідчить про наступне… 

Тяжкі війни розорювали грецькі держави. Одного разу цар Еліди Іфіт відправився в Дельфи, щоб порадитися з оракулом, як він, цар маленької країни, може вберегти свій народ від війни і пограбувань. Дельфійський оракул порадив Іфіту: "Потрібно, щоб ти заснував ігри, угодні богам!" 

Іфіт відправився до свого могутнього сусіда - царя Спарти Лікурга. Після переговорів Еліда була визнана нейтральною державою. І всі інші поліси погодилися з цим рішенням. Іфіт, щоб довести свої миролюбні прагнення і віддячити богів, заснував Атлетичні ігри, які стали проходити в Олімпії кожні чотири роки. За переказами, вони з Лікургом заснували і правила спортивних ігор. Звідси і їх назва - Олімпійські ігри. В храмі Гери в Олімпії довгий час зберігався мідний диск з викарбуваним на ньому текстом договору Іфіта з Лікургом.

Згідно з угодою вирішили проводити ігри атлетів в Олімпії, а   щоб дати можливість атлетам та гостям прибути на змагання, оголошувалося священне перемир'я на три місяці. Незважаючи на войовничість греків, ця домовленість свято дотримувалося. У разі порушення священного перемир'я, жителі Еллади мали право накласти на порушника грошовий штраф і позбавити місто чи людину права участі в майбутніх Олімпійських іграх. 

Олімпійські ігри збирали кращих атлетів Греції. Вони  вважалися  зразком чесного  і, головне,  мирного  суперництва.  Тому  під  час  проведення  ігор грекам суворо заборонялося воювати між собою.

На час змагань, які тривали п’ять днів, припинялися чвари та війни між грецькими державами,  встановлювалося священне  перемир’я. Ігри починалися з того, що по всій Греції подорожували глашатаї, гучними голосами оголошуючи про початок священного перемир'я.

Чотирирічні періоди між Олімпійськими іграми називалися олімпіадами. 

Стародавні греки вели відлік років від перших Олімпійських ігор, які, за переказом, відбулися в 776 р. до н.е.

Усі бажаючі, хто хотів взяти участь в іграх, за рік від їх відкриття , вносилися в особливі списки. Вони давали клятву, що будуть готуватися до майбутніх змагань не менше десяти місяців. Підготовка йшла в спеціальних школах, перебування в яких оплачував сам учасник. Потім за 30 днів до відкриття ігор всі потенційні їх учасники прибували в Олімпію на централізований збір. Їх розміщували в приміщеннях, що примикали до гимнасії. Прибулі на змагання атлети приступали до тренувань під наглядом спеціальних суддів, які потім займалися допуском спортсменів до змагань.

Програма ігор передбачала парад учасників,спортивні  змагання  в 

-- п’ятиборстві (біг, стрибки в довжину, метання списа й диска та боротьба)

Дуже  почесною  вважалася й перемога у  п’ятиборстві. Учасникам цього змагання треба було взяти гору над суперниками у стрибках, киданні списа й диска , бігу й боротьбі.  Зрозуміло,  що  таку  перемогу  міг  здобути тільки різнобічно підготовлений атлет.

-- боротьба, кулачні бої

За всіх часів кумирами еллінів були великі майстри  боротьби й кулачного бою. Борці змагалися, натерши тіла олією, щоб легше було вислизати з рук супротивника. Час сутички не обмежувався. Атлети  боролися  стоячи,  і переможцем  вважався  той,  хто зуміє тричі покласти суперника на землю.

Кулачні бої також велися до того часу, поки не виявиться переможець. Атлет мав або продовжувати  бій, або визнати себе  переможеним. Удари дозволялося  наносити  тільки в голову.  Щоб  надати їм додаткової сили, кулаки туго  обмотували шкіряними  ременями. І  хоча голови захищали спеціальні шоломи, двобої кулачних бійців нерідко закінчувалися тяжкими каліцтвами.

Серед чемпіонів з кулачного бою був математик Піфагор, у змаганні борців і кулачних бійців перемагав великий вчений філософ Платон.

-- перегони колісниць 

-- пізніше додався панкратіон - боротьба без правил і змагання на кулаках) та жертвоприношення Зевсу

В  Олімпії  проводилися змагання як на коротких, так і на довгих дистанціях,

а також із бігу зі зброєю  

Про  кращих  бігунів  у  Греції ходили легенди. Розповідали, наприклад, що спартанець Ладас бігав  швидше за вітер і не  залишав слідів  на піску! Звичайно ж, це явне перебільшення. Але такі розповіді свідчать про тверду віру еллінів у безмежні можливості людини.

В останній день Олімпійських змагань глядачі,  затамувавши подих, стежили за перегонами колісниць , які проводилися на іподромі. Слово «іподром»  у перекладі  з грецької означає «місце для  бігу коней». Ним і зараз називають  спеціальні споруди для кінних змагань. 

Переможця перегонів  важко  було  визначити  заздалегідь. Прагнучи швидше за інших прийти до фінішу, візники не завжди успішно долали круті повороти. Траплялося, що колісниці на шаленій швидкості вилітали з бігової доріжки й розбивалися вщент. Треба було володіти великою майстерністю, щоб закінчити перегони живим і здоровим. Це вдавалося далеко не кожному. Відомий випадок, коли із 40 візників дістався до фінішу тільки один! Але з яким захватом зустрічали такі перемоги глядачі!

Переможця Олімпійських ігор нагороджували вінком із гілки священної маслини, що росла неподалік  храму  Зевса .  

Переможці ігор називались олімпіоніками, в останній день свята вони одержували вінки з гілок оливкового дерева.  Імена переможців та на­зви їхніх міст урочисто оголошували, влаштовуючи на їхню честь бенкет. Олімпіонік повертався до рідного  поліса  в пурпуровому плащі  й на колісниці.  Його зустрічало  все місто.  На честь олімпіоніка складали гімни кращі поети та влаштовували гуляння. А знамениті скульптори  висікали прекрасні статуї. Іноді в рідних містах олімпіонікам навіть віддавали шану, як божествам.  Адже вважалося,  що ними опікується  сам  Зевс

Стадіон знаходився на північний схід від священного гаю. Він був з'єднаний з храмами тридцатидвухметровым підземним ходом. 





Через цей хід учасники змагань у супроводі суддів після принесення жертви богам виходили на стадіон для змагань. Стадіон представляв собою півовал, витягнутий із заходу на схід, довжиною близько 215 метрів і шириною близько 30 метрів. Він був оточений невисоким насипом, за якою знаходилися глядачі. Для знатних гостей були вибиті лави, вкриті білим мармуром.

Гімнасій призначався для тренувань. Він являв собою великий двір, оточений колонадою, на якому були влаштовані бігові доріжки, місця для метань і для боротьби. У дворі були прокладені алеї, де атлети відпочивали після вправ. Між деревами стояли висічені з мармуру статуї найбільш знаменитих олімпіоніків. У центрі двору знаходилася кам'яна будівля - палестра для різних вправ. 






Тут були кімнати для гри в м'яч, для вправ з мішками (ці вправи були основними в тренуванні кулачних бійців). Тут же були влаштовані лазні. В спеціальній кімнаті атлети перед вправами змащували тіло маслом і потім посипали його піском. За межами гімнасії, майже примикаючи до неї, знаходилася перша "олімпійське село" - приміщення для житла атлетів, що прибувають на змагання.

Храм Гери знаходився недалеко від храму Зевса Олімпійського. 
У храмі довгий час зберігався мідний диск з викарбуваним на ньому текстом договору Іфіта з Лікургом. Там були написані правила проведення Олімпійських ігор.






У період з VI до II ст. до н. е.. в Олімпійських іграх могли брати участь тільки вільнонароджені греки. Раби й люди негрецького походження, а також жінки до ігор не допускалися.

Популярність ігор досягла свого апогею в V і IV в.в. до н. е.. У них брали участь представники багатьох країн Середземного моря - Африки, Італії, Сицилії і навіть країн Азії. У цей період часу знімаються основні заборони, що діяли раніше: до змагань допускаються іноземці, а також вихідці з незаможних верств населення

Минали століття. У XIX ст. до Олімпії прийшли археологи. Вони розкопали й храм Зевса, й іподром, і стадіон, де колись змагалися  грецькі  атлети. Під враженням  від  цих  відкриттів  було  вирішено  відродити  найбільші спортивні  змагання давнини. 

І з 1896  р.  знову  стали  проводитися  змагання  під  назвою Олімпійські ігри. 

Щоправда, тепер вони проходять у різних країнах і збирають  спортсменів  з усього світу. Але  й  сьогодні  олімпійський  вогонь,  як  і тисячі  років  тому, щоразу запалюють від  сонячних  променів,  що  освітлюють  прекрасну давню  землю Олімпії.