Культура Київської Русі середини XII — перш. пол. XIIІ ст. Історичне значення Київської Русі. Тема третя.

Завдання :

-- опрацювати параграф 13 і матеріал  блога

-- виписати і вивчити :

-- чинники, які сприяли розвитку  культури за часів феодальної 
    роздробленості 

-- скласти таблицю "Досягнення  культури  за часів феодальної 
    роздробленості" 

    1 колонка – галузь культури, 2 колонка – діячі, 3 колонка – досягнення

-- історичне значення Київської Русі  

 -- пам’ятки культури згідно програми ЗНО, та скопіювати їх в 

    окрему  папку

-- усно на питання після параграфу 

Чинники, які сприяли піднесенню культури за часів феодальної роздробленості.

1. Культура періоду феодальної роздробленості формувалася на спільній 
    основі багатої культури часів Київської Русі. 
2. Поряд зі старими відкривалися нові культурні центри. 
3. Піднесення суспільного життя, зокрема міського. 
4. Піднесення економічного життя як у центрі, так і на окраїнах. 
5. Переважний вплив християнської релігії на розвиток матеріальної 
    і духовної культури. 
6. Посилення економічних та культурних зв'язків. Культурним  зв'язкам між 
    князівствами сприяло те, що їхні землі належали  до Київської митрополії. 
7. Поглиблення етнічної свідомості народу. 
8. Поступове проникнення в будівництво, живопис національних народних 
    рис. 

Етнос — стійка спільнота людей, які мешкають на певній території  і характеризуються особливостями мови, культури, психічного стану, самоусвідомлення своєї єдності та відмінності від інших спільнот. 

Народність — стійке об'єднання людей, що склалося на певній території на основі спільного походження, спільної мови, культури, традицій. 

Цивілізація — рівень розвитку суспільства, його духовної і матеріальної культури на певному етапі його розвитку, в період становлення державності.

Пам’ятки культури згідно програми ЗНО.

Успенська соборна церква Києво-Печерського монастиря. 1073–1087. 

Реконструкція. Сучасний вигляд.

Коли Печерський монастир став розвиватися в одинадцятому столітті, на найвищому місці Печерських горбів  над Дніпром збудували величний собор Успіння. Просту й аскетично-сувору монастирську будову було викінчено 1078 року.  





Успе́нський собо́р (Собо́р Успі́ння Пресвято́ї Богоро́диці) — головний соборний храм Успенської Києво-Печерської Лаври.


Побудований у 1073–1078 роках заходами Феодосія Печерського за ігумена Стефана, коштом князя Святослава  Ярославича.  

Протягом наступних століть цю головну церкву Печерського монастиря не раз поновлювали та переробляли. У середині XVII ст.. до будівлі собору додали барокові бані і невеличкі педименти, а наприкінці того самого століття гетьмани Іван Самойлович та Іван Мазепа ще перебудували й розширили будову.

22 квітня 1718 року величезна пожежа охопила весь монастир та значно пошкодила й Успенський собор і прилеглі будівлі. Відбудову церкви почали тільки  1721 року. У своєму остаточному вигляді Успенський собор був, можливо, одним з останніх найуспішніших досягнень українського бароко.

Золотоверхий  Михайлівський собор.

На межі XI–XII століттях недалеко від храму Святої Софії був споруджений собор, присвячений архангелу Михаїлу, який увійшов в історію під назвою Золотоверхий Михайлівський собор.

Михайлівський Золотоверхий собор — споруджений 1108—1113 внуком Ярослава Мудрого київським князем Святополком Ізяславичем. Хрестово-купольний шестистовпний храм з трьома нефами та одним позолоченим куполом. На початку ХХ ст. храм — 7-купольний . Стіни собору прикрашали мозаїки і фрески. Був одним з найбільших монастирів Стародавнього Києва. 

Під час монгольськоії навали в 1240 роках монастир зазнав відчутних втрат. Монголи пошкодили собор та зняли його позолочені бані. В 1496 році монастир було відроджено і перейменовано з монастиря св. Димітрія на монастир св. Михаїла, відповідно до назви церкви, збудуваної Святополком.

Михайлівський Золотоверхий собор  пережив всі пожежі і війни попередніх епох, зруйнували за часів радянської влади в 30-ірр. ХХ століття. Незалежна Україна відновила свою святиню. Тогочасна влада причину руйнування Михайлівського собору сформулювала так: «у зв'язку з реконструкцією міста».  

Мозаїчна композиція «Євхаристія» з Михайлівського  Золотоверхого собору -- 1108 - 1113 

Головний вівтар собору прикрашали мозаїки за схемою,що нагадувала софійську: угорі — Оранта, нижче — сцена причастя та святителі. Уявлення про особливості михайлівських мозаїк дає велика композиція «Євхаристія».

Мозаїчна композиція «Євхаристія», яка оповідає про встановлення Ісусом Христом на Таємній Вечері таїнства святого причастя, — справжній шедевр. Зі слов'янських написів на мозаїках видно, що виконували їх не грецькі, а київські майстри. Вірогідно, що тут попрацював знаменитий Алімпій, чернець та іконописець.

Мозаїки  й  фрески  Михайлівського  Золотоверхого  почали знімати  26 червня  1934 року  під орудою  професора  В.  Фролова, керівника мозаїчної  майстерні Ленінградської  Академії  мистецтв. 

Працювали  поспіхом,  тож урятувати  вдалося  дуже  мало. Мозаїчну  композицію «Євхаристія»  перенесли  на  хори  Софійського собору.

П’ятницька церква в Чернігові – кінець ХІІ ст.. 

П'ятницька церква в Чернігові — унікальний витвір майстрів останнього періоду давньоруської архітектури. Церква була  названа на честь святої Параскеви-П'ятниці, покровительки торгівлі, сільського господарства, родини. Головна особливість архітектури храму: оригінальне рішення переходу від прямокутної основи до барабана за допомогою триступінчастих арок — закомар.

Час її заснування кінець XII—початок XIII ст. Зроблена в стилі давньоруської архітектури.П’ятницька церква,збудована,можливо, видатним майстром Петром Милонєгом. Це  невеликий храм  з  чотирма опорними  стовпами  й однією  банею.Її особливість у тому, що чотири стовпи, які несуть за допомогою  арок  високу  баню, розставлені широко, а оскільки бічні приміщення  вузенькі, то на фасаді арочне завершення  має тільки центральна  закомара,  тоді  як  бічні — лише у чверть кола.

Храм сприймається як дивовижний стовп-башта.  Це  враження  посилюється тим,що апсиди мають незначний виступ і не дуже високі. Стрункі маси храму, їх рух угору підсилюють  складного  профілю  пічкові  пілястри та граціозні півколонки підбанника. В  інтер’єрі  немає  складних  членувань, нагромадження планів із великим числом арочних отворів; тут усе ясно, все підпорядковане одному — пориву вгору, до  світла, до  зеніту бані — висотному розкриттю простору.  В архітектурі  цієї споруди  втілені  високі народні ідеали, горда свідомість сили,його  художні й естетичні погляди.

Євангеліст Лука. Мініатюра з Остромирового Євангелія. 1056–1057

Остромирове Євангеліє—найдавніший східнослов'янський рукопис, написаний 1056-1057 рр. Це Євангеліє було написане у Великому Новгороді дияконом Григорієм на замовлення новгородського посадника Остромира,як свідчить  про це  зробленій  самим дияконом Григорієм  запис у кінці книги. Остромир  був родичем  великого Київського князя Ізяслава Ярославича.Євангеліє як книга включає в себе чотири  Євангелія  від  різних  апостолів —  Матвія,  Марка, Луки та Івана.Ці тексти визнані  Православною Церквою як достовірні свідчення.

Найдавніші мініатюри, що дійшли до нас із часів Русі, включені до Остромирового Євангелія.  Тут на окремих аркушах уміщено три мініатюри із зображенням євангелістів Іоанна, Марка та Луки. Художникові, який дотримувався всіх тогочасних канонів, удалося створити яскраві психологічні образи, що свідчить про його неординарний хист. Усі лінії виконані золотом, а тло заповнене яскравими барвами. Це нагадує перегород часту емаль ювелірів Русі. Мініатюри облямовують орнаменти,подібні до тих, що можна побачити в Софійському соборі Києва.

Із мініатюр Євангелія краще за інші збереглося зображення євангеліста Луки, який, за церковним переказом, був першим іконописцем

Родина князя Святослава Ярославовича 

«Ізборник Святослава»—одна з найдавніших пам'яток писемності Київської Русі. Це перша  давньоукраїнська книга енциклопедичного характеру, яка написана у 1073  року .  

Це — чудово оформлений  рукопис, який  відзначається  високою якістю пергаменту,ретельним кирилівським письмом та мистецтвом оздоблення різнобарвними заставками, малюнками,  ініціалами  з  використанням фарб і золота.

Рукопис містить понад 380 статей  щонайменше  сорока  авторів з християнського богослов’я, філософії, логіки, поетики, граматики, етики, історії,  ботаніки,  зоології, медицини,  мінералогії,  фізики, математики, астрономії тощо.

На другому аркуші цієї книги вміщено мініатюру, на якій зображено Святослава Ярославича з родиною. Це один з перших давньоруських групових портретів реальних людей. Дослідники назвали цей сімейний портрет «першим руським малюнком».

Крім мозаїки, фрески в Київській Русі було також розвинуте іконописання.

Слово «ікона» грецького походження. 

Ікона --  це зображення Ісуса Христа, Богоматері, святих, ангелів, подій Святого Письма, виконані за певними правилами на кипарисових дошках.

Правила, за якими створювали ікони, називають канонами. їх суворо дотримувалися, не змінюючи. У цьому одна з головних відмінностей ікони від картини.

Перші ікони привозили на Русь із Візантії.Однією з найвідоміших ікон є
Вишгородська ікона Богородиці.

Вишгородська ікона Богородиці (візантійська традиція) --перша пол. ХІІ ст.
                    

Вишгородська ікона Богородиці була намальована  в Константинопольському монастирі Студіон невдовзі після приходу до влади першого  імператора династії Комнінів — Олексія Комніна. На початку XII століття ікона Богородиці передається до Києва—як придане  княжні  з роду  Мономаховичів. Ікона сповнена ніжної любові матері, тож тут міг приховуватися натяк юній княжні: так само кохати судженого царевича.

За іншими переказами, на Русь ікону було привезено з Візантії в середині XII ст. як подарунок Юрієві Долгорукому від константинопольського Патріарха. Вона прикрашала храм святих Бориса і Гліба у Вишгороді неподалік Києва, звідки Андрій Боголюбський вивіз її до Володимирана-Клязьмі, де вона й була перейменована на Володимирську. 

Житла, посуд, тканини прикрашати малюнками і символами, які часто мали обереговий характер. Наприклад, зображені коні вважалися символом добробуту щастя, а квадрат мав оберігати дім та господарів від усякого лиха з усіх чотирьох сторін світу. 

Холмська ікона Богородиці 

Холмська  Чудотворна ікона  Божої Матері — це унікальна пам’ятка 

візантійського мистецтва  XI— XII  століття, одна  з  найшанованіших християнських  святинь. Вона виділяється  своєрідною  іконографією. Вона намальована  на  трьох кипарисових дошках олійною фарбою.Ікона називається Холмскою тому, що її доля пов’язана з давнім містом Холмом,заснованим галицько- волинським князем Данилом Романовичем. Ікона прикрашала місцевий собор Різдва Богородиці Холмська ікона Богородиці була знайдена на Волині у 2000р. З 2000р. у  Волинському краєзнавчому музеї, що в Луцьку.

Дорогобузька ікона Богородиці

Ця ікона є найвидатнішою і найхарак­тернішою пам'яткою малярської культури Княжої доби. її було винайдено в середині 80-х рр. XX ст. в Успенській церкві в с. Дорогобужі на Волині. Ця ікона, яку датовано   орієнтовно 1300 р., на сьогодні є найбільш раннім твором волинського малярства з усі­ма властивими йому прикметами. Найбіль­шою разючою відмінністю в усіх типах і ви­дах таких ікон є композиційне розміщення постаті Божої Матері. Вона зображена пря­мо, гордовито, велично. Погляд великих очей спрямований на глядача, обличчя спо­кійне, врівноважене. Постать Дитини має фронтальне зображення голови з легким по­воротом очей до Матері. Збережена візантій­ська манера письма.

Свенська ікона Богородиці зі святими Антонієм та Феодосією Печерськими. Початок ХІІ ст.

Свенська ікона Божої Матері була написана преподобним Алімпієм Печерським (близько  1114).Це найдавніша оригінальна українська ікона з монастиря поблизу Брянська. На іконі зображена Божа Матір, що сидить на престолі,на колінах у неї Ісус.Праворуч від трону стоїть преподобний Феодосій, а ліворуч — преподобний Антоній Печерський.

Історичне значення Київської Русі.
1.Київська Русь була могутньою, найрозвиненішою державо середньовічної Європи, яка відіграла велику роль як в історії східнослов'янських народів, так і в світовій історії і проіснувала протягом п'ятьох століть. 
2.Територіальні межі Київської Русі сягали від Балтики і Льодовитого океану до Чорного (" Руського") моря і від Волги до Карпат . Розміщуючись у центрі торгових шляхів, була з'єднувальною ланкою між Арабським Сходом і Західною Європою. 
3.Київська держава стала першою державою східних слов'ян, заклала традиції державотворення в Україні, на її досвід спиралися наступні державні діячі в Україні. 
4."Київська Русь є першою формою української державності (М. Грушевський).Вона є формою соціально-економічного та державного розвитку українського народу протягом  І тисячоліття. 
5. Утворення великої і сильної давньоруської держави сприяло суспільно-економічному, політичному і культурному розвиткові східних слов'ян, значно посилювало їх у боротьбі з зовнішніми ворогами. 
6.Економічна та військова могутність, активні виступи на міжнародній арені поставили її в число провідних країн середньовічного світу. 
7.Державне життя дало могутній поштовх розвитку української народності й культури. 
8.Внесок Київської Русі до середньовічного політичного, економічного, суспільного й культурного життя був надзвичайно вагомим. 
9.Вона відіграла важливу роль у міжнародних відносинах у Європі мала великий авторитет і вплив на міжнародній арені й активно  впливала на розвиток світової історії. 
10.Успішно відбиваючи напади степових кочівників, Русь відігравала роль щита, який прикривав західноєвропейську цивілізацію зі сходу. 
11.Київську Русь країни Європи поважали за її військову  могутність, за її впевнений розвиток, за високий патріотизм народу , який успішно захищав свою землю.
12.Було створено багату духовну й матеріальну культуру, закладено основи її майбутньої військової могутності. 
13.Культурні досягнення Київської Русі збагатили світову культуру і вписати в її історію блискучі сторінки.  
14. Культуру і традиції Київської держави успадкував український народ, передавав їх із покоління в покоління. 
15. Традиції Київської Русі дійшли до наших днів, здобувши нове життя в матеріальній і духовній культурі українців.

Закріпити знання по пам'яткам культури можно  тут