Середньовічна культура. Освіта, наука. Тема друга.

Варварське завоювання Римської імперії в V ст. сприяло занепаду античної культури. Варвари руйнували міста, де була зосереджена культурне життя, знищували пам'ятки античного мистецтва, бібліотеки.Перехід до натурального господарства, порушення торгових, економічних, політичних і культурних зв'язків обмежували кругозір людей того часу. 

Завдання :
-- прочитати §20, 22 виписати і вивчити :
-- періоди  та  риси  розвитку  культури Середньовіччя
-- загальна характеристика культури доби Середньовіччя
-- центри культурного піднесення культури раннього Середньовічча
-- винаходи Середньовічча
-- причини розвитку освіти
-- види навчальних закладів та предмети які вивчалися
-- університети ( поняття, час появи у Європі, назви найбільш відомих 
    університетів , країну та час виникнення )
-- поняття – ваганти, декан, ректор, університет, алхімія
-- імена – Алкуїн, Фома Аквінський, Роджер Бекон, Ма́рко По́ло, 
   Йоган Гутенберг, П’єр Абеляр

Глибока криза пізньоантичного суспільства сприяла посиленню ролі християнства,яке в IV ст. стало державною релігією і справляло величезний вплив на ідейне життя суспільства.Занепад культури в період раннього середньовіччя пояснювався дуже великою мірою церковно-феодальної ідеології,яка вносилася в життя нового суспільства католицькою церквою. 

Все  існування  середньовічної людини  було  просякнуте  християнською релігією. Через церкву християнство давало людині знання про навколишній світ -  про його початок, розвиток і кінець.Воно ж  визначало місце самої людини в цьому світі, створювало норми її поведінки.Церква заклала духовний грунт для спільного існування римлян і варварів та згуртувала середньовічне суспільство.

Не зважаючи на складні умови культура в ранньому середньовіччі розвивалась.

Можна виділити наступні періоди та  риси  розвитку культури Середньовіччя.

І період  -- V -  VII ст. -  культурний занепад (період загибелі Західної 

                                        Римської імперії,  варварство);

     -  формування нової європейської культури (злиття багатьох культур -

        грецької,  римської,  слов’янської та інших);

     -  вплив  церкви, християнизація (церква об’єднала несхожі культури              в одну,  європейську;  християнство стало  своєрідною культурою) 

ІІ період -- VIII  ст.  -   відродження  культурного  життя 

          (відкриття шкіл при  монастирях,  бібліотек,  розвиток  архітектури) 

ІІІ період --   IX -  X  ст.  -   доба  «культурного  мовчання» 

                                              (період  феодальних війн) 

Загальна характеристика культури доби Середньовіччя

-- вплив релігії (середньовічне мистецтво було символічним, релігійним, 

    абстрактним;служило переважно для потреб церкви)

-- теоцентрична система всесвіту (у центрі-Бог)

-- уявлення про світ (земне життя-лише слабке відображення небесного 

    і воно має менше значення, ніж загробне)

-- протиріччя людської натури -- конфлікт духовного і тілесного,драматизм її     буття.

-- ідея залежності людини від вищих сил,провидіння (людина перестала бути     центром світобудови

-- монументалізм, складність форм і стилів

-- теми творчості митців: страждання, самопожертва,материнська любов,           прагнення до самовдосконалення, рицарська любов

-- народність мистецтва ( мистецтво звернено до всього світу, до народу)

Центрами культурного піднесення культури раннього середньовічча були Остготське королівство (Італія) та імперія Карла Великого.

На межі V-VІ ст. перший центр культурного піднесення  виник  у Остготському королівстві.

Найяскравішим діячем «Остготського відродження» був  напрочуд  освічений для свого часу філософ, письменник,перекладач грецьких авторів Северйн Боецій.Його підручниками з музики та математики в європейських школах користувалися майже тисячу років.

Новий культурний підйом визрів у державі Карла Великого і отримав назву «Каролінгське відродження».По суті, це був перший плід взаємодії трьох традицій - християнської,античної та варварської.  

Залишаючись істинним християнином,франкський правитель разом із тим цінував античний спадок і не відмовлявся від свого германського коріння. Карл намагався зробити  освіту доступною для значної частини населення і з цією метою відкривав багато шкіл. На справжній центр освіти перетворилася придворна Академія в Аахені,до якої Карл запросив найосвіченіших людей з усієї Європи.

Очолював Академію англосакс Алкуїн ( 735 -- 804 рр. ) — англосаксонський чернець-бенедиктинець, учений та педагог, діяч Каролінзького Відродженняавтор. Автор богословських творів, віршів, численних підручників з математики  і граматики.  Він та його учні чимало зробили для поширення освіти у Франкському королівстві.

За правління Карла Великого розгорнулося будівництво палаців і храмів за візантійськими зразками.

«Каролінгське відродження»  виявилося нетривким,  як і сама імперія 

Карла Великого.Але його досягнення заклали ґрунт для подальшого розвитку середньовічної культури.

Освіта.

VIII ст. – це період, коли в Європі започатковуються школи для дітей духовенства й мирян. Карл Великий наказав відкрити їх при монастирях і дворах єпископів: «Хай організовують школи для навчання хлопчиків читання. Псалми, ноти, посібники зі співу й лічби, граматики і богослужебні книги… слід виправити». 

У X ст., освіту вже можна було здобувати не лише в монастирях. Суспільство  відчувало потяг до знань і потребувало людей освічених.

На розвиток середньовічної освіти вплинули:поява міст та самоврядування в них, розвиток торгівлі й судової системи. Суспільство  й  королівська  влада  потребували  освічених людей.

Існували:

-- монастирські  і  єпископські (кафедральні) школи (розміщалися  в монастирі  чи  соборі);один  учитель навчав  школяра  протягом  усього курсу  освіти; терміну  навчання  не існувало;

-- міські школи- учнів навчали вести  бухгалтерські  розрахунки,  обстоювати міські права в судах та інше.

У школах навчалися діти феодалів,городян,духовенства, заможних  селян. 

Викладали: арифметику, астрономію, геометрію,  граматику  та  ін. Викладання  велося  латиною.

Наприкінці  XI—на  початку  ХІІ  ст. виникають  університети  (перший  -   у місті Болонья, Італія).Латинською мовою «universitas» — сукупність, тому що перші університети об’єднували учителів і учнів. Ці навчальні заклади розробляли для себе структуру і правила поведінки. У  1500  р. в Європі  налічувалося  близько 65 університетів.

Найпоширенішими методами навчання  були лекції та диспути. Навчання спершу проводилось латинню, а мовами народів почали користуватись у XIV. Вивчали богослов’я, закони, медицину. Були поширені наукові диспути (публічний  спір). Викладачі  
створювали  об’єднання за  предметами - факультети, очолювані  деканами.  Главу університету-ректора - обирали викладачі і студенти.


Часто студенти вільно подорожували з одного університету до іншого, отримавши прізвисько ваганти, тобто бродяги.

Наука.
На зміну знанням з Біблії приходять дослідні  знання.

У XI ст. виникає схоластика – (від слова «школа») філософська течія, представники якої прагнули підтвердити релігійні істини за допомогою розуму. Вчені-схоласти часом викликали насмішки своїми розмірковуваннями , але своїми вправами вони розвинули логіку.








Найвидатніший представник схоластики Фома Аквінський переконував,що істина не лише в текстах Біблії,а і в наукових дослідженнях. Його вчення церква взяла за основу католицького богослов’я, бо він навів докази існування Бога.

Фома Аквінський (1225-1274)
Виходець із знатної італійської сім’ї,Фома прийняв чернецтво, навчався в Неаполі, Кельні та Парижі. Один з найвизначніших та найвпливовіших філософів і теологів в історії, засновник теологічної і філософської школи . Був ченцем домініканського ордену.Висунув ідею гармонії віри і розуму,він намагається підпорядкувати науку богослов'ю.Головні зусилля його теологічної діяльності були спрямовані на намагання поєднати раціоналізм Арістотеля  з християнськими поглядами.Він пристосовував вчення Арістотеля до католицизму.Найвідомішим його твором є «Сума теології».Поділяв думку Аріcтотеля про те, що людина є політичною істотою.Виникнення держави пов’язував з Богом .



Схоластика  закликала до сліпого поклоніння авторитетам і відмовлялась від дослідження природи.Деяких учених такий підхід до пізнання навколишнього світу не влаштовував.

П’єр Абеляр (1079-1142) — французький богослов, філософ-схоласт і поет; працював над питаннями логіки і теології. Деталі свого життя описав в автобіографії «Історія моїх страждань». П'єр Абеляр за життя здобув популярність як блискучий полеміст, що мав безліч учнів і послідовників. Лекції Абеляра користувалися неабиякою популярністю. Послухати їх та поспілкуватися з викладачем прагнули студенти з різних університетів Європи. Доводячи, що людина має мислити та прагнути до нових знань, він пропонував учням не боятися захищати власну точку зору.





Одним із перших інтерес до природничих наук виявив у XIII ст. професор Оксфордського університету Роджер Бекон.

Роджер Бекон ( 1214 --1294 р. )

Англійський філософ і дослідник. Викладав в університеті в Оксфорді, був членом францисканського ордену.Задумав енциклопедію наук.Він стверджував, що справжнє знання можна отримати,лише досліджуючи природу, і тільки так перевірити правильність знань. Займаючись різними науками, Бекон намагався створити мікроскоп і телескоп, пояснив походження веселки. Сучасникам він здавався магом і чарівником. Бекон цікавився алхімією, біологією, фізикою і магією. У світогляді Бекона було чимало містики, але головна його заслуга в наголошенні на науковому методі досліджень. 

Він одним із перших наполягав на необхідності дослідного пізнання природи.Його заслугами вважають багато відкриттів, включаючи відкриття збільшувальних лінз. У своїх працях він висунув низку цікавих ідей про літальні апарати, підйомні крани, про способи добування багатьох хімічних речовин, у тому числі пороху

Будучи нездатними зрозуміти Бекона, заздрісники звинуватили його у зв’язках із дияволом. Дослідника кинули до в’язниці, де він провів довгих 14 років і лише перед смертю вийшов на волю.

У XIII  ст. були здобуті перші дослідні знання в механіці, математиці,у вивченні зірок  (астрологія) та хімічних елементів.     

Розвивалась медицина,базована на лікарській практиці;зароджувалися історія і природничі науки.У численних тогочасних історичних творах (хроніках)  були  записані  події з життя того  чи:  іншого  міста,  землі  чи країни.Значно  збагатилися  географічні  знання європейців.  Були  складені досконалі  на той  час  географічні  карти,  перші  атласи.

Важливі відкриття зробили алхіміки,які займалися пошуками «філософського каменя»,щоб за його допомогою перетворювати звичайні метали на золото.Ці зусилля виявилися марними,але попутно алхіміки вивчили властивості різних речовин,освоїли виробництво пороху,створили чимало дослідних приладів.Вони відкрили і удосконалили способи добування фарб,металевих сплавів, лікарських речовин,створили багато хімічних приладів . 

Алхімія -- це загальна назва систем перетворення звичайних металів на золото, спроб отримання дорогоцінних металів, еліксирів, філософського каменю, універсального розчинника, питного золота та інших речовин, які начебто володіють дивовижними властивостями.

Збагатилися  і  географічні  знання  європейців. Враження  Марко  Поло поклали початок низці творів про подорожі й мальовничим описам далеких земель. 

Ма́рко По́ло ( (1254—1324 рр. ) венеційський купець і мандрівник автор «Книги про різноманітність світу»,в якій він записав свої спостереження під час подорожі до Азії.Вона є цінним джерелом з географії, етнографії, історії Ірану, Китаю, Монголії, Індії, Індонезії та інших країн у середні віки. Ця книга мала значний вплив на мореплавців, картографів, письменників XIV - XVI століть. Зокрема, вона була на кораблі Христофора Колумба під час його пошуку маршруту в Індію.

Книгодрукування.

Книги писалися на спеціально обробленій телячій чи овечій шкурі – пергаменті. Вони коштували дуже дорого.Зростання кількості грамотних людей, поширення паперу зумовило збільшення попиту на книги їх здешевлення.

З’явилися майстерні з масового перепису книг. У XIV – XV ст. цікавість до писаного тексту значно зросла, особливо до Слова Божого.Щоб задовольнити зростаючий попит, потрібно було продумати новий спосіб виготовлення книг.

Близько 1445 р. німецький ремісник ЙоганГутенберг (1399 – 1468) винайшов спосіб книгодрукування, що його використовують і донині. З металевих кубиків із випуклими дзеркальним відбитками букв – літер- у спеціальних рамках набирається текст сторінки, яка потім за допомогою пресу друкується. Цей винахід докорінно змінив систему передання інформації: усну форму заступило друковане слово.