Київська Русь за часів правління Володимира Мономаха. Тема третя.

Далекоглядний, досвідчений, виважений і розсудливий політик, талановитий полководець, доблесний воїн, справжній господар своєї землі, найвидатніша фігура на політичній арені Київської Русі в першій чверті XII ст. Правив розумно і справедливо. 

" Він (Володимир Мономах) був вродливим, очі в нього були великі, волосся рудувате й кучеряве, лоб високий, борода широка .На зріст не дуже високий, але міцний тілом і не дуже сильний" (так описував зовнішність князя російський історик В. Татіщев). 

Завдання :
-- опрацювати параграф § 11 і матеріал блога, виписати і вивчити :
-- Володимир Мономах – коротко ім’я, коли і внаслідок чого прийшов до 
   влади в Києві
-- напрями внутрішньої політики Володимира Мономаха
-- що таке Статут Володимира Мономаха, його дата, зміст, значення
-- що таке «Повчання дітям», коли написане, зміст, значення
-- напрями зовнішньої політики Володимира Мономаха
-- ім’я -- Мстислав Володимирович
-- коли розпочався процес роздробленості
-- причини роздробленості Київської Русі
-- опрацювати документи після параграфа і відповісти на питання
-- усно відповісти на питання
-- повторити – феодальна роздробленість, причини, наслідки

Народився  1053 р. в Києві, був сином князя Всеволода, онуком Ярослава Мудрого. Мати його Марія - гречанка, дочка царя візантійського Костянтина IX Мономаха. Через рік сім'я князя Володимира переїхала до Переяслава. Змалку його привчали до військової справи. Улюбленим заняттям було полювання на диких звірів. Батько Володимира був освіченою людиною свого часу, любив книги, багато читав, знав п'ять іноземних мов. Володимир змалку ходив у військові походи, очолюючи батькову дружину, у  1068 році брав участь у битві з половцями. Володимир шістнадцять років князював у Чернігові аж до  1093 року, до смерті батька, який князював у Києві після смерті князя Ізяслава.

Після смерті  16 квітня 1113 р. великого  князя  Святополка  київський  стіл, згідно  з ухвалою Любецького з’їзду князів,  мав  перейти  до  його  сина Ярослава. Однак кияни, невдоволені політикою Святополка, який за допомогою лихварів наживався на спекуляціях і відбирав майно у заможних людей, підняли повстання. В ньому взяли участь ремісники,  торгівці, знедолені.  Почалися грабунки й розправи. Бояри і міська верхівка звернулися до Володимира Мономаха з проханням посісти київський стіл. 20  квітня 1113р.  він з’явився до столиці, де «з честю великою» був зустрінутий духовенством, боярами, міщанами. Повстання припинилося. 

Володимир Мономах ( 1053—1125рр. ) – великий київський князь від 1113р.. Онук Ярослава Мудрого. Ініціатор Любецького з’їзду 1097р. Виступав за припинення князівських міжусобиць. Здобув славу і авторитет успішною боротьбою проти половців ( 1103 р., 1109 р., 1111р. ). Усього здійснив 83 великі походи, узявши в полон 300 половецьких ханів. 

Відіграв велику роль в укріпленні кордонів та спорудженні оборонних укріплень на півдні по річках Сула, Рось та Дніпро. Відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель, зосередивши в своїх руках 75% її теренів. Затвердив новий збірник правових норм – “Устав”. Автор пам’ятки давньоруської літератури “Повчання дітям”, у якій закликав до об’єднання всіх давньоруських земель та до злагоди.

Володимир Мономах :

-- навів порядок у Києві 

-- обмежив свавілля лихварів  

-- підкорив своїй владі всіх князів,поклавши 

    край князівським міжусобицям. 

-- проводив виважену політику, підкоривши       удільних князів 

-- зміцнив позиції великокнязівської влади  

--своєю діяльністю сприяв припиненню            князівських усобиць  

-- відновив централізовану монархію, знову      зібрав усі українські землі, крім Галичини,    подолав суперечки і домігся миру і спокою     на Русі 

-- зріс міжнародний авторитет Київської Русі 

-- значно поповнилася державна скарбниця 

Внутрішня політика Володимира  Мономаха 

-- зменшив лихварські відсотки, обмежив свавілля лихварів  

-- обмежив права багатих над селянами. 

-- дбав про покращення становища міських та сільських низів 

-- сприяв зміцненню політичної єдності держави 

-- зміцнив позиції Київської держави, дипломатичними методам, військовою 

   силою домігся визнання своєї влади практично  всіма князями  

-- продовжив удосконалення управління державою  

-- розробив "Статут", або доповнення до юридичного кодексу законів 

   "Руська правда"  

-- відродження переживала столиця держави  — місто Київ, де 6yло 

   споруджено міст через Дніпро, нові храми, чимало інших будівель  

-- централізація держави сприяла соціально-економічному розвитку:  

   розвивалося сільське господарство й ремісниче виробництво,  

   пожвавилася торгівля, виникали нові й розбудовували старі міста   -- йому    вдалося на деякий час відновити в повному обсязі державу Володимира 

   Великого і Ярослава Мудрого 

"Статут" Володимира  Мономаха (1113р.)    

"Статут"  —  це доповнення до юридичного кодексу  "Руська правда". 

Це збірник законів, що врегулював правове становище міської бідноти та залежних селян Київської Русі, полегшив їхнє становище. 

1. Обмежив діяльність лихварів: 

    •  установив єдиний відсоток за взяті у позику гроші  

    •  обмежив лихварські відсотки за борги 

    •  боржник, який сплатив 50% річних за три роки, звільнявся від сплати 

        основної суми боргу 

    •  бояри, що давали комусь у борг, не мали права перетворити 

        платонеспроможного боржника на раба 

2.Обмежив діяльність адміністрації, що спричиняла зубожіння міст і                  зниження життєвого рівня людей. 

3. Було регламентовано питання спадкоємства 

4. Обмежив діяльність землевласників: 

    • дещо полегшив становище селян-смердів; 

    • обмежив застосування рабської праці у господарстві; 

    • дозволив закупам подавати скарги на своїх панів. 

Висновки 

1. Як видно зі "Статуту", Володимир Мономах турбувався про інтереси всього суспільства, намагався не допускати зловживань з боку князівської адміністрації, представників заможних верств стосовно бідних і залежних людей. 

2. Він сприяв, щоб у державі був мир і спокій, не було народних повстань.

Повчання дітям" Володимира  Мономаха  (1117р.) 

Це літературна пам’ятка, духовний заповіт нащадкам, як зберегти державну єдність країни, в якому викладено досвід і мудрі житейські поради. Це заповіт, де князь доводить, що жити слід у злагоді зі своєю совістю, творячи добро й благочестя, бути вихованим, ввічливим, доброзичливим .

Володимир Мономах повчав своїх дітей, як  справедливо правити, діяти на користь людей і держави, щоб рідний край зріс, зміцнів, став могутнім. 

Докладно розповідає про своє життя і наказує синам  добре пильнувати свої обов'язки перед підданими:  

   •  не давати "сильним" погубити людину 

   •  убогих не забувати, нагодувати і подати сироті 

   •  заступитися за вдовицю 

   •  нікого не вбивати 

   •  гордості не мати ні в серці, ні в умі 

   •  старих шанувати, як батька, а молодих — як братів 

   •  берегтися брехні, п'янства, бо погибає душа і тіло 

   •  шанувати гостя чи простого, чи знатного 

   •  не забувати того, що знаєте, а чого не знаєте — научатися 

Потрібно творити добро для людей, керуватися засадами християнської релігії та моралі, бути милосердними, справедливим» дбати про державу, про добру славу перед своїми і чужими. Будучи великим працелюбом, він і дітей привчав до цього: "Нехай не застаневас сонце в постелі!". 

У Володимира  Мономаха  було 11 дітей, двоє з них потім стан київськими князями -  Мстислав Великий і Юрій Долгорукий.

Зовнішня політика 

1.Здійснював успішні походи проти половців (провів понад 80 походів), з якими підписав понад  19 мирних угод. Свого сина Юрія він навіть одружив із дочкою одного з половецьких ханів. 

2.Зблизився з Візантією, Скандинавією, Західною Європою     через налагодження династичних зв'язків: 

   • його сестра вийшла заміж за германського імператора 

   • дочка — за угорського короля 

   • сам князь був одружений з дочкою англійського короля 

   • його син — з дочкою шведського короля 

   • одна з дочок стала дружиною візантійського імператора 

   • інша — угорського короля

Період його правління називають періодом розквіту Київської Русі після тривалих міжусобиць. Він "освятив Руську землю, мов сонце  ..., слава про нього пройшла по всіх землях". Його характеризували як працьовитого, милосердного князя, який вірний слову і керувався засадами християнської релігії та моралі. Протягом значного часу він залишався недосяжним ідеалом мудрого правителя - який значно зміцнив державу, усунув внутрішні суперечності, не дозволив розпастися Русі на окремі князівства, який об'єднав і зміцнив Русь. Був ініціатором скликання князівських з'їздів, усіляко намагався примирити князів, припинити усобиці, щоб мир і злагода панували на Русі. Помер у і 1125 році на 73-му році життя, похований у церкві Св. Софії.

Правління Мстислава Володимировича (1125-1132  pp.) 

Мстислав Володимирович продовжив політику свого батька, підтримуючи єдність Русі і захищаючи її кордони від половецьких орд, дбаючи про зростання її могутності і благополуччя. Його авторитет визнати всі князі, які жили мирно, спокійно і постійно узгоджувати свої дії. Молодші брати Мстислава, які правили в найбільших містах Русі (Переяслав, Ростов, Володимир на Волині, Туров), слухалися його і за першою вимогою ходили в походи.Мстислав підтримував існування стабільної централізованої держави. У своїй внутрішній і зовнішній політиці дотримувався заповітів батька. Мстислав здійснив кілька успішних походів на половців, загнавши їх за Дон і Волгу.

Здійснював походи проти Литви, чудських племен. Встановив дружні відносини з Візантією. В країні було стабільне економічне і культурне піднесення. Побудував у Києві кілька соборів і церков. Зміцнив династичні зв'язки з західними країнами, видавши чотирьох дочок заміж за іноземних володарів (візантійського імператора, принца норвезького, датського принца та угорського королевича). Сини його були одружені з польською та чеською принцесами. У країні не було суперечок, міжусобних воєн, ворожнечі, загальної недовіри, а панував порядок і дисципліна. Тому й називали Мстислава Великим. 

Він був останнім єдиновладним правителем Київської Русі. Після його смерті держава вступила в добу роздробленості.

Однак  навіть титанічні зусилля таких талановитих правителів, як Володимир Мономах і Мстислав Великий, не  змогли  запобігти  роздробленості  Русі на окремі удільні князівства. До цього призвели як відносна  слабкість центральної влади та відсутність усталеного порядку престолонаступництва, так і насамперед те,що в межах великої імперії були насильницьки об’єднані території, які різнилися за кліматичними умовами та рівнем економічного й суспільного розвитку, були населені різними етносами, які мали власні культурні й ментальні традиції.

Поширення приватної власності збільшувало прошарок заможних землевласників, інтереси яких дедалі  менше збігалися з інтересами центральної влади.

Уже в 30-х роках XII ст.  розпочався процес відособлення земель- князівств.