Суспільство і держава в середньовічній Європі. Тема друга

 Завдання :
-- прочитати § 15, виписати і вивчити :
-- поняття -- королівство
-- час феодальної роздробленості
-- поняття – феодальна роздробленість
-- ознаки феодальної роздробленості
-- причини феодальної роздробленості
-- час виникнення станово-представницької монархії
-- поняття – станово-представницька монархія
-- чинники зміцнення королівської влади
-- виписати назви станово-представницьких органів в європейських 
   країнах

Королівство – держава з владою, зосередженою в одних руках, яка

передавалася по спадковості.

Одноособних володарей-монархів називали королями .

Їх влада посилювалась завдяки :

-- воєнним успіхам

-- підтримці церкви

-- нарощуванню багатства

Домен – сукупність спадкових земельних володінь феодала в країнах Західної Європи, на яких безпосередньо здійсьнювалася його влада.

Поступово влада короля слабішала і в Європі настав час феодальної роздробленості – ІХ – ХІІІ ст..  

Ознаки феодальної роздробленості :

-- державу поділено на частини, які очолювали посланці короля і                      виконували  адміністративні, судові, військові функції 

-- посилення влади феодалів на місцях і не контрольованість їхніх дій 

-- виокремлення окремих областей, які ставали державами в державі 

-- послаблення королівської влади 

-- міжусобні війни 

Причини феодальної роздробленості:

1. Зростання і зміцнення  приватного землеволодіння феодалів –
    власників .

2. Панування натурального господарства .

3. Відособленість регіонів та відсутність ( або слабкі зв’язки ) господарських 

    зв’язків між ними .

4. Феодали, які мали великі земельні володіння, не були зацікавлені в 

    сильній центральній ( королівській ) владі і перестали її підтримувати .

5.Великі феодали прагнули до повної незалежності від короля в своїх володіннях :

    -- вони створювали власні органи влади 

    -- видавали власні закони 

    -- карбували власні монети 

    -- чинили суд 

    -- мали військо 

6. Відсутність економічної та політичної єдності між народами, які входили в 

    ранньофеодальні держави .

У   XIII -- XV ст. виникає станово-представницька монархія.

Станово-представницька монархія – це форма правління, за якою влада належала  монарху, але він у своїй діяльності спирався на представницький орган, до якого входили представники привілейованих станів .

Станово-представницькі органи відігравали важливу роль у розвитку
середньовічної Європи, хоча й виконували лише дорадчі функції. їх рішення
не були обов’язковими для виконання, а слугували тільки порадами для
королівської влади. 

Водночас станові органи намагалися контролювати ухвалення законів і нових податків, питання оголошення війни і миру та престолонаелідування. 

У більшості країн вони працювали нерегулярно, скликалися королями в найскрутніших для країни обставинах.

Станово-представницькі органи називалися по-різному, однак загальним для них стало слово «парламент» (від французького — «говорити»).