Основні стоянки та пам’ятки первісних людей на території України.Трипільська культура.Тема перша.

Археологічна культура -- комплекс подібних між собою археологічних пам’яток, що відносяться до одного часу і поширені в певній місцевості  і мають спільні ознаки.

На території певної археологічної культури під час розкопок знаходять речові пам’ятки, схожі одна на одну способом виготовлення та оформленням. 

Археологічна культура отримує назву за місцем першої знахідки або за певними визначальними ознаками (обрядом поховання, формою кераміки, тощо).

Вивчаючи цю тему пропоную звернути увагу на карти, щоб краще запам'ятувати місце розташування давніх стоянок та трипільців.Пропоную переглянути відео з цієї теми.

І частина 

1 млн. років тому – поява першої людини на території України

Cтоянки на території України часів раннього палеоліту.

Палеоліт -- найдавніший період людського суспільства ,для якого характерним є поширення примітивних знарядь праці з дерева, каменю і кістки, пануванням мисливства та збиральництва.

Палеоліт поділяється на :

-- ранній палеоліт

-- середній палеоліт

-- пізній палеоліт

Ранній палеоліт тривав від появи першої людини до 150 тис. р. тому

 

Залишки знарядь праці найдавніших на території України первісних людей були знайдені на одній з гір, над річкою Тисою біля с. Королево Виноградівського району на Закарпатті. 
Вісім культурних шарів засвідчують їхнє життя та діяльність у період від 
1 млн до 35 тис. років до н. е.

Найдавніша на території України – 
с. Королеве (Закарпаття), м. Амвросіївка (Донбас), с. Лука-Врублівецька (Житомирщина). 

В цей час на Землі проживали пітекантропи.  Їх основними заняттями були  збиральництво та полювання.
Основне знаряддя праці - рубило. Жили первісними гуртами; спілкувалися за допомогою міміки та звуків.

Знали вогонь та користувались ним, але добувати його не вміли.

Усього на Україні знайдено  близько 30 стоянок  цього періоду.

Середній палеоліт тривав від 150 тис. р. тому до 35 тис. р. тому
За часів середнього палеоліту близько 150 тис. років тому з’являється тип людини – неандерталець. Розпочинається льодовиковий період.






Одну зі стоянок первісних людей середнього палеоліту , якій близько 100 тис. років, знайдено в гроті Киїк-Коба, неподалік від м. Сімферополя в Криму. 
У печері збереглися сліди вогнищ із попелом і вуглинками, безліч кісток тварин — мисливської здобичі неандертальців.

В цей час  люди навчилися добувати вогонь, жили в печерах, споруджували житла, робили примітивний одяг зі шкур тварин.  У людей з’являються перші релігійні уявлення у формі тотемізму.


Стоянки середнього палеоліту на території України: 
Кіїк-Коба та Холодний грот (Крим), с.Антонівка (Донбас), с.Молодово (р. Дністер). Усього близько 200.

Пізній палеоліт тривав від 35 тис. р. тому до 11 тис. р. до н. е.
За часів пізнього палеоліту близько 35 тис. років тому з’являється останній фізичний тип людини – кроманьйонець (Homosapiens – людина розумна, сучасний тип людини).

Одним із найдавніших поселень кроманьйонців у Європі є Мізинська стоянка на Чернігівщині (на думку вчених, існувала 15-16 тисяч років тому). 





Археологи знайшли рештки жител з кісток мамонта, ями-сховища, залишки вогнищ, різноманітні знаряддя праці. мешканці стоянки полювали на мамонтів, північних оленів, носорогів, диких коней та інших тварин.  Тут знайдено першу у світі колекцію давніх музичних інструментів, набір прикрас і витворів мистецтва з кістки та бивня мамонта: намистини-підвіски, браслети, прикрашені орнаментом, численні стилізовані фігурки жінок (так звані пташки), прикрашені геометричним гравіюванням.

Браслет із меандровим орнаментом. Мізинська стоянка

У 1893 р. археологом В.Хвойко відкрито в м. Києві Кирилівську стоянку, назва якої пов’язана з тогочасною назвою столичної вулиці, де відбувалися розкопки. Вона була знайдена на Подолі в Києві неподалік Кирилівської церкви.






На місці стоянки було знайдено велику кількість кісток мамонта й волохатого носорога, зуби печерного ведмедя та лева. Дослідники відкопали близько 200 знарядь праці. Серед знарядь праці здебільшого скребачки та різноманітні різці. 
Основним заняттям жителів стоянки було полювання. Житла вони споруджували із жердин та вкривали шкурами, а ззовні їх укріплювали черепами та бивнями мамонтів. Вік знайдених там пам’яток сягає 20 тис. років.

У 1965 р. була відкрита Межиріцька стоянка ( Черкащина) , в межеріччі р. Рось та р. Росави, 12 км. на захід від р. Дніпро.







Межиріцька стоянка первісних людей (Черкащина), датована 14,5 тис. років тому, була зимовим стійбищем мисливців. Полювали переважно на бізонів та оленів, зрідка — навіть на величезних мамонтів. Як будівельні матеріали застосовували кістки й бивні мамонтів, камінь для зведення житла не використовували.

Цікаво !

На одному з бивнів мамонта, знайденого на стоянці, зображено примітивну схему місцевості. Можливо, це найдавніша мапа, знайдена на території України. Вона складається з семи рядів зображень. 







Нині ця знахідка експонується в Національному науково-природничому музеї в м. Києві.

  
Стоянки пізнього палеоліту на території України: 
Радомишльська (Житомирщина), Мізинська (Чернігівщина), Межиріцька (Черкащина), Кирилівська. Усього близько 800.

Мезоліт -- середній кам'яний вік (10—7 тис. років тому).  В цей час відбуваються інтенсивна мікролітизація (зменшення розмірів, поява нових типів знарядь) кам'яного реманенту, запровадження нових технологій та типів озброєння.(лука та стріл).

Неоліт ( новий  кам'яний вік ) --  етап розвитку людства, коли відбувся перехід до виробництва продуктів шляхом вирощування рослин та одомашнення тварин, проте основним матеріалом для виготовлення знарядь залишався, як і раніше, камінь.

На території України  цей період починається у степовій зоні в VI тис. до н.е., в лісовій — у V тис. до н.е. і триває до середини IV — III тис. до н.е.

Енеоліт ( мідно - кам'яний вік )--   період в історії людства, коли воно освоїло перший метал — мідь. Вона не витіснила камінь, але використання знарядь із неї сприяло піднесенню багатьох галузей виробництва.

В цей період набувають поширення розвинене землеробство і скотарство, виникають перші ремісничі виробництва в галузях, які вимагають спеціальних знань, зокрема гончарстві, металургії та металообробці.
На території України  припадає на початок IV — середину III тис. до н.е.


ІІ частина
За доби енеоліту на теренах України склалися дві господарські системи — землеробська і скотарська. Місцевість півдня України (переважно степова й лісостепова) була зручною для винайдення землеробства та скотарства. Тому на цих землях виникли, подібно до інших районів Європи, початкові, примітивні форми землеробства та скотарства. Ці два відмінні світи відрізнялися життєвим ритмом, своєрідною матеріальною й духовною культурою. 

Трипільська культура.

IV - середина III тис. до н.е. - розселення племен трипільської культури на території України.

  

У період енеоліту в Україні проживали племена трипільської культури. Назва трипільської культури походить від с. Трипілля на Київщині, поряд з яким археолог В.Хвойко у 1896 р. виявив перші пам’ятки цієї культури. 


Численні археологічні знахідки свідчать, що трипільці прийшли на землі України з Нижнього Подунав’я й опанували величезні простори  Лісостепу України .

Трипільці проживали у IV-III тисячоліття до н.е. на території сучасної Правобережної України, Румунії, Молдови.










Трипільська культура проіснувала на землях Лісостепу України , від Дністра до Дніпра,майже півтори тисячі років -- від IV тисячоліття до середини ІІІ тисячоліття до н.е. 

Трипільці – землеробські (хліборобські) племена. Займалися екстенсивним зерновим землеробством та осілим скотарством.

Основними заняттями трипільців були орне землеробство і скотарство. 

Трипільці сіяли ячмінь, просо, пшеницю, горох , вирощували майже всі нині відомі в Україні садово-городні культури. 
Землеробство було підсічно-вогневим. Ділянку лісу спалювали, попелом удобрювали землю, а через 3–4 роки, коли поле виснажувалося, його полишали. Землю обробляли дерев’яною мотикою з кам’яним чи кістяним наконечником, а згодом - ралом. Для збору врожаю використовували кістяні або кам’яні серпи. На кам’яних зернотертках розтирали зерно на борошно.  
Як припускають учені, трипільці жили на одному місці 50-70 років, доки не виснажувалася земля. Після цього вони переходили на сусідню територію. 

Відомо також, що племена трипільців розводили велику рогату худобу, кіз, овець, свиней. Відомо, що, крім великої та малої рогатої худоби, трипільці розводили коней. 

Було також садівництво .

Важливу роль у господарстві трипільців відігравали ремесла. 
Було розвинуте   прядіння,  ткацтво, гончарство .

У кожному трипільському будинку стояв ткацький верстат, а часом і два.Трипільські жінки були справжніми майстринями з виготовлення сорочок, суконь, спідниць. Трипільські модниці свої вироби прикрашали особливим кольоровим орнаментом, а також носили намрісто та прикраси. 

Трипільці виготовляли глиняний посуд у спеціальних гончарних печах, а потім розмальовували складними візерунками чорною, червоною, жовтою,  рідше білою фарбами Трипільці виготовляли керамічний посуд, прикрашений орнаментом із символічних малюнків у вигляді спіралей, трикутників, у які часом вплітали символічні зображення людей, тварин і птахів, дерева або колоска пшениці  (мальована кераміка).




Таке орнаментування частково збереглося в українських народних вишивках, килимах, кераміці, а особливо — у великодніх писанках.

Кераміка — неметалічні тверді вироби, виготовлені під дією тепла з подальшим охолодженням.

Керамічними називають вироби і матеріали, що одержують унаслідок
спікання глин й їхніх сумішей з мінеральними добавками.
Кераміка з’явилася в епоху неоліту.  





Трипільці вміли виготовляти такі знаряддя праці –

-- рало, 
-- ручний дриль з каменю для свердління, 
-- серп із кремінними пластинами, 
-- зернотертки та інші

Перші в Україні почали користуватися виробами з міді, яку самі виплавляли .

Поселення трипільців.

У трипільців, як ніде в Європі, була добре розвинена житлова архітектура. Будівлі мали по кілька кімнат, а іноді й поверхів, де жила разом велика  родина.

Поселення трипільців були розташовані переважно на невеликих пагорбах біля водоймищ.













Поселення мали незвичне планування: оселі розташовувалися по колу або декількома концентричними колами. Можливо, так легше було захищатися від ворога.
Жили великими поселеннями (15-20 тис. чол.) 

Будували великі глиняні одно-двоповерхові будинки барачного типу. 
Стіни будували з плетеного
верболозу,який обмазували глиною.Дах був двосхилим, його покривали солом’яними або очеретяними снопами.
Вікна були невеликі й круглі.
У кожній хаті - піч, біля якої розміщували лавку-лежанку з випаленої глини.







Робили й дерев’яні меблі: стільці, столи, крісла зі спинками. 
Долівки в будинках були глиняними.

Згодом з’являються величезні поселення, які нагадують міста, - їх називають протомістами -- попередниками міст. Однак це були лише поселення землеробів.
Ніяких храмів, адміністративних споруд, палаців, кварталів ремісників, що
характерне для міст, тут не було.

Найвідоміші поселення трипільців: Майданецьке, Тальянки.

У поселенні біля села Майданецьке археологи налічили 1575 жител,

а біля села Тальянки - 2700.

У трипільців починається перехід від матріархату до патріархату.

Трипільці були язичниками. 
Трипільці обожували природу. Імена їхніх богів невідомі, але ми знаємо, що
вони, як і всі землеробські народи, найбільше шанували божества родючості, богів сонця та місяця, а також богів, які були покровителями худоби. Поширене й зображення найшанованішої богині — Матері-Землі.


Трипільці впритул наблизилися до перших світових цивілізацій Єгипту та Малої Азії.

Трипільська культура наприкінці ІІІ тис. до н.е. поступово припинила своє існування. Одностайної відповіді на причини її загибелі немає.

Основні версії причин зникнення трипільських племен.
Як свідчать археологічні дані, в ІІІ тис. до н. е. трипільська культура
зазнала раптового занепаду: поселення залишено чи спустошено, люди
частково переселилися на інші території.
Що трапилося з трипільцями? Чому занепала їхня культура?

На думку вчених трипільці зникають :
-- унаслідок зміни клімату (клімат стає більш посушливим)   
-- падіння врожаїв унаслідок браку навичок поновлення родючості ґрунту
-- великої пожежі 
-- та тиску степових скотарських племен 

Припускають, що трипільці розчинилися серед інших народів і племен тогочасного світу.

Трипільська культура мала значний вплив на господарство і духовний світ населення Східної і Південно-Східної Європи.
Вона відіграла важливу роль у процесі формування занять і духовного життя далеких пращурів українців.