Початок Великої Вітчизняної війни. Відступ Червоної армії. Мобілізаційні заходи та евакуація..Тема перша.

План «Барбаросса»( Директива № 21 18.12.1940р. ) – це план нападу та розгрому СРСР у ході “блискавичної війни”, яка повинна була проведена за 7-8 тижнів.

План «Барбаросса» - кодова назва плану воєнної операції фашистської Німеччини проти СРСР, згідно з яким війна проти СРСР повинна була стати «блискавичною», тобто закінчитися перемогою в дуже короткий термін, до того як супротивник зможе мобілізувати та розгорнути свої головні сили.

22 червня 1941р. – напад Німеччини на СРСР. Початок Великої Вітчизняної війни.

Велика Вітчизняна війна – 22 червня 1941р. – 9 травня 1945 р.

Окупація України -- червень 1941р. – липень 1942р.

Український напрямок для Гітлера був одним із головних , і це виявилося в процесі експансії проти СРСР.

      Уже 18 серпня 1941р. він припиняє наступ на Москву і переорієнтовує вістря головних ударів на Ленінград і Київ , наголошуючи, що наступ на столицю України --  “безпосереднє стратегічне завдання”.

      Така зміна акцентів була зумовлена багатьма чинниками , а саме такими :

ЕКОНОМІЧНИМИ

     захоплення України суттєво підривало військово-промисловий потенціал 

     СРСР і забезпечувало  Німеччину ресурсами для ведення війни

    (напередодні війни частка УРСР в СРСР становила у видобуткі вугілля 

    50,5%, сталі –48,9%, залізної руди- 67,6%, у виплавленні чавуну – 

     64,7%. )

  ВОЕННИМИ

      окупація України створювала вигідний плацдарм для подальшої 

      експансії, давала змогу “нейтралізувати  Крим”, який Гітлер називав 

      “радянським авіаносцем для нанесення ударів по румунським 

       нафторозробках”

  МОРАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИМИ

      взяття Києва могло підняти рейтинг Німеччини на міжнародній арені, 

      вселити впевніність у фашистські війська і зневіру в перемогу в 

      Червоній армії.

     

Оборонні бої на території України :

                                Південно-Західний фронт 

  22 червня– 11 липня 1941р. -- оборонна операція в Західній Україні.

23-29 червня 1941 р. -- найбільша танкова битва початкового періоду війни в районі Луцьк-Броди-Рівне, у якій взяли участь з обох сторін близько 2 тис. танків (на тиждень затримала просування німців)

30 червня – 11 липня 1941 р. -- відступ Червоної армії на обох фронтах: на Півдні вороги захопили Північну Буковину й Бессарабію та підійшли до Дністра; на Заході України взяли Дрогобич, Львів, Луцьк, Рівне, Житомир і наблизилися до Києва

10 липня – 29 вересня 1941р. -- оборонна операція на  Коростеньськом та Київском  укріпленних районах

(Київська оборонна операція, яка в результаті некомпетентного керівництва Й.Сталіна та його оточення закінчилася катастрофою для Південно-Західного фронту.Загинули і потрапили в полон понад 600 тис. осіб, які опинилися в оточенні, в т. ч. командуючий фронтом М. Кирпонос, член військової ради М. Бурмистренко, начальник штабу фронту В. Тупиков )

19 вересня 1941 р. -- гітлерівці зайняли Київ. Оборона Києва тривала 71 день, вона надовго затримала німців і дала змогу провести евакуацію на схід людей і великі підприємства Лівобережжя та Донбасу

Кирпонос Михайло Петрович (1882 – 1941рр.) – генерал-полковник (1941р.), Герой Радянського Союзу (1941р.).Під час Громадянської війни – командир полку. Закінчив Військову академію ім. М.В.Фрунзе.Під час радянсько-фінської війни командував стрілецькою дивізією.Із січня 1941р. – командувач Київського Особливого Військового Округу. З початку війни командував Південно-Західним фронтом. Загинув у бою 20 вересня 1941р. в  районі Шумейкове поблизу Лохвиці Полтавської обл. під час прориву з оточення. ( Київська оборонна операція ) Похований у Києві.

29 вересня – 29 жовтня 1941р.  -- оборонні операції на Харьковському та Сумському напрямах 

                                 Південний фронт

22червня – 26 липня 1941р.  -- оборонна операція в Молдові.

15 липня – 4 серпня 1941р. -- Уманська оборонна операція

5 серпня – 16 жовтня 1941р.  -- Одеська оборонна операція

( оборона Одеси. Протягом 73 днів захисники міста утримували 300-тисячну ворожу армію, завдаючи їй великих втрат )

25 жовтня 1941 р. -- гітлерівці зайняли Харків. До кінця жовтня під ворожою окупацією опинилася також значна частина Донбасу

29 вересня – 30 жовтня 1941р.  – Донбаська оборонна операція

З 30 жовтня 1941р. по 4 липня 1942р. силами Приморськоі армії та Черноморського флоту здійснювалась оборона Севастополя.  

30 жовтня 1941 – 4 липня 1942р. - героїчна оборона Севастополя, яка тривала 250 днів.

Загальні підсумки літньо-осінньої кампанії 1941р. в Україні. 
-- німці протягом літа-осіні 1941р. захопили Західну та Правобережну Україну, більшу                 частину  Лівобережної Україну ( за винятком східних районів Харьківської області,

    частини  Донбасу, а також Севастополя )
-- німцям не вдалось здійснити план блицкрига –повністю знищити СРСР та окупувати його       території, в тому числі Україну, протягом  2-3  місяців;

12 – 29 травня 1942 р. -- наступальна операція радянських військ під Харковом, наслідки якої були трагічними: у районі Барвенківського виступу в оточення потрапили три радянські армії; втрати склали близько 240 тис. осіб

-- 22 липня 1942р., після захоплення м.Свердловська  Ворошиловградської області , вся територія України була  остаточно окупована.

Причини невдач Красної армії на початку війни :

1. Раптовість фашистського нападу.

2.Сконцентрованість та розгортання військ не було завершене до початку війни.

3. Переозброєння армії не було завершене.

(Нові танки, літаки, інші види озброєння були поставлені на серійне виробництво тільки у 1940-1941рр..Новою технікою особистий  склад не встиг повністю оволодіти) 

4.Помилковість радянської воєнної доктрини.

(Вона базувалась на тезі Сталіна, що майбутня війна буде вестись на ворожій території. У зв’язку з цим укріпленню оборонних споруд не поділялось необхідної уваги. Старі оборонні споруди були розбудовані, а нові не встигли зробити. Фактично вище воєнно-політичне керівництво країни не мало реального плану на випадок широкомасштабної оборонної війни.)

5. Радянське керівництво прорахувалось в визначенні можливого напряму головного удару противника.

(Як приорітетний в Генеральному штабі розглядався КИЇВСЬКИЙ напрям, а МІНСЬКО-СМОЛЕНСЬКО-МОСКОВСЬКИЙ, який в Берліні вважали головним, -як другорядний. В звязку з цим, основні сили були передані Київському воєнному округу.)

6. Найкращі кадри Червоної армії були репресовані.

(З 733 вищих командирів були репресовані 579. На початку війни в наслідок репресій 7% командирів мали вищу освіту, а 37% не пройшли повного курсу навчання навіть в середніх воєнних учбових закладах. На червень 1941р. в сухопутних військан не доставало 66 900 командирів, а в авіаційних – 33%.)

7. На стані військ в повній мірі відобразилась атмосфера культа особистості Сталіна.

(В перші дні війни Сталін був фактично недосяжним для вищих державних та воєнних діячив , а рішення всіх важливих питань без його згоди було неможливим. Це призвело до некоординованності в військах. Багато     вищих воєнних діячив(Ворошилов, Будьоний та інші ) абсолютизували         досвід громадянської війни, намагались використовувати його в нових умовах.)

8. Народ країни, керівні кадри були психологічно дезорієнтовані договором 1939р. з Німеччиною.

9. Відсутність надійних союзників , міжнародна ізоляція Радянського Союзу.

Мобілізація – переведення збройних сил держави, промисловості, транспорту та інших галузей економіки на воєнний стан.

Мобілізація -- переведення збройних сил держави, промисловості, транспорту та інших галузей економіки на воєнний стан.

30 червня 1941 р. — створення Державного Комітету Оборони на чолі з 

Й. Сталіним, який зосередив у своїх руках всю повноту влади в країні.

7 липня 1941 р. — звернення керівництва УРСР до українського народу з закликом дати рішучу відсіч фашистській навалі 

10 липня 1941 р. Й. Сталін очолив Ставку Верховного Головнокомандування.

8 серпня 1941 р. Й. Сталін став Верховним Головнокомандувачем Збройними силами.

Мобілізація до лав Червоної армії (з України — З  5,5 млн мобілізованих Україна дала 2,5 млн осіб).

                                          Мобілізаційні заходи в Україні 

-- створення загонів народного ополчення з числа добровольців --  1,3 мл. добровольців 

-- спорудження оборонних укріплень

-- у низці районів запроваджувався воєнний стан, відповідно до якого  військова влада

    дістала надзвичайні повноваження

-- перебудова народного господарства на воєнний лад (збільшення випуску  воєнної

    продукції, подовжен­ня робочого дня до 11 годин, скасування відпусток, дозвіл

    керівництву-переводити працівників на будь-яку роботу без їхньої згоди, жорстока

    трудова дисципліна тощо)

-- на зміну чоловікам, які пішли на фронт, на підприємства прийшли пенсіонери, жінки,

    молодь

-- евакуація підприємств, колгоспів, наукових та культурно-освітніх    установ, людей,                  цінностей та швидке налагодження виробництва в тилу    (26червня 1941 р. в Україні                 створено спеціальну комісію з евакуації на    чолі з Д. Жилою; всього з України                         евакуйовано понад 550 великих    підприємств, понад 70 ВНЗ, 276 училищ фабрично-              заводського навчання, не    менше 3,5 млн. населення; нститути Академії наук, 50                       театрів,     вивозили найцінніші пам’ятки матеріальної та духовної культури — картини,          рукописи,       архіви тощо . все, що не встигали вивезти, знищували) Робітники,                         колгоспники,                     інтелігенція Радянської України, були евакуйовані в 43 східних        областей і    автономних              республік Російської Федерації, Казахстану, Узбекистану,          Киргизії,    Таджикистану,                 Туркменії 

-- майже половину всіх виробничих потужностей, введених у дію у східних районах СРСР,           становило промислове обладнання з України

-- все, що не можна було вивезти, підлягало знищенню. Значні матеріальні цінності під час           відступу знищували, використовували тактику «спаленої землі» — знищували промислові       підприємства, харчові запаси, мости, залізниці, затоплювали шахти.

     Знищено Дніпровську ГЕС, зруйновано частину Бердичева, Києва, Харкова тощо

-- державна позика, добровільна здача населенням коштовностей та грошей до Фонду                  оборони.    В роки війни сума передплати на державні воєнні позики по Україні становила      понад 6    млрд 128 млн крб, а вся сума добровільних і тимчасових внесків населення у              фонд    оборони — 8 млрд крб.

   На 1 листопада 1941 р. від населення України до фонду оборони надійшло близько 

   1 млрд            крб, багато дорогоцінностей 

-- знищення органами НКВС політичних в’язнів, які перебували в українських в’язницях  --         перед відступом силами НКВС знищено 15 тис. українських

    політичних в’язнів, що перебували у в’язницях Львова, Дубна, Золочева, Рівного, 

    Луцька,    Києва, Харкова та інших міст