Україна у роки Другої світової війни ( 1939 – 1945 рр. ) та Великої Вітчизніної війни ( 1941 – 1945 рр. ) Тема перша

В течение этого учебного года завершается изучение истории Украины. Перед учениками  стоит задача постичь ход событий на том отрезке отечественной истории, который больше всего определяет наше видение настоящего. Именно в течение этого исторического периода сформировались те нормы и ценности, взгляды и убеждения, которые сейчас существуют в нашем сознании. 

В этой рубрике вы найдете материал по основным вопросам изучаемых тем, который можно использовать как при подготовке к урокам , так и при подготовке к ВНО.

1 Україна у міжнародній політиці напередодні Другої світової війни. Радянсько-німецькі договори 1939 р.

17 вересня 1939 р. – вступ Червоної армії на територію Польщі згідно з попередніми домовленостями з Німеччиною; впродовж 12 днів майже без боїв було зайнято Західну Україну.

28 вересня 1939 р. – підписання Договору про дружбу та кордони і чергового таємного протоколу між Німеччиною та СРСР, за яким Польща як держава зникала з мапи світу, кордон між сторонами встановлювався по «лінії Керзона»: Східна Галичина й Західна Волинь відійшли до СРСР; Лемківщина, Посяння, Холмщина, Підляшшя , де більшість населення були українці, опинялися під німецькою окупацією за умови, що нацисти визнають сферою впливу СРСР територію Литовської держави.

Зближення Сталіна з Гітлером було відзначено спільними парадами радянських і німецьких військ у Бресті, Гродно, Пінську, Перемишлі та в інших містах. Показово, що відбулося це ще до капітуляції Варшави.

У результаті вступу радянських військ до Західної України та Західної Білорусії   у вересні 1939р. ці території (площею близько  200 тис кв. км і населенням 13 млн. чол.) увійшли до складу СРСР.

22 жовтня 1939 р. відбулися вибори до Народних зборів Західної України, які наприкінці жовтня ухвалили Декларацію про входження Західної України до складу УРСР. 

26 жовтня  1939 р.  Народні Збори розпочали свою роботу.  Вони прийняли Декларацію про встановлення радянської влади на території  Західної України і висловили прохання прийняти край до складу УРСР.  Це рішення було затверджене Верховними Радами СРСР (1 листопада 1939р.) та УРСР (15 листопада 1939р.).

26 червня 1940 р. – нота Раднаркому СРСР до Уряду Румунії з вимогою повернути Бессарабію та передати Північну Буковину на підставі того, що у листопаді 1918 р. Румунія незаконно приєднала ці землі. Народне віче Буковини прийняло рішення про возз’єднання з радянською Україною. Під тиском Німеччини, яка запевнила, що ці поступки тимчасові, румунський уряд задовольнив пропозицію СРСР. 

28 червня 1940 р. радянські війська під командуванням  Г. Жукова перейшли Дністер і встановили свій контроль  над Бессарабією та Півічною Буковиною. Румунський уряд заявив про свою згоду передати ці землі СРСР 

30 червня 1940 р. Червона армія зайняла Бессарабію та Північну Буковину. 

2 серпня 1940 р. – рішення Верховної Ради СРСР про прийняття Бессарабії та Північної Буковини до складу СРСР; Північна Буковина, Хотинський, Акерманський та Ізмаїльський повіти увійшли до УРСР, а з решти території Бессарабії й Молдавської автономної республіки ( яка з 1924 р. перебувала у складі УРСР) створено Молдавську PCP.

Північна Бессарабія і колишня Молдавська Автономна РСР 15 серпня 1940 р. були об'єднані в складі новоствореної Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки (МРСР).

Листопад 1940 р. -- Установлення між Українською РСР і Молдавською РСР нових кордонів. Частина колишньої Молдавської автономної РСР, що перебувала у складі УРСР, була передана Молдавській РСР. 

У результаті цих дій від України було відчужено Придністров’я з етнічним українським населенням. Після включення до складу УРСР Західної України, Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії, населення України збільшилося на 8,8 млн осіб і на середину 1941 р. становило понад 41,6 млн осіб, а її територія зросла до 565 тис. км2.